"А ЦАР ТО... В ДОЛІ" - Костянтин Корзун

"А ЦАР ТО... В ДОЛІ" - Костянтин Корзун

А усі ж помітили, що абсолютна більшість корупціонерів розмовляє поміж собою московитською мовою?

І це не тільки тому, що більшість з них родом з російськомових міст.

Це ментальність.

Азіровщина, дзеркально скопійована з Московії.

Люди ідуть в Україні на високі державні посади тупо косити космічне бабло, і тому готові платити за посади величезні гроші. Це такий «бізнес» у них.

Функціональні обов’язки для них – лише декоративне прикриття.

Як, власне, і українська мова: за стінами більшості міністерств та відомств між собою вони розмовляють московською, а українською – лише у документах та на публічних заходах. З усіма цими русизмами «приймати участь», «тим не менш», «я рахую» – бо у побуті, у офісі, на відпочинку вони розмовляють російською. Як і, між іншим, віщають виключно російською туповаті провладні ТГ-канали.

Українська для корупціонерів – обтяжливий обов’язок, неприємна умова цієї гри.

А от крадуть та корупціонують вони - мовою походженнях цих практик.

Ще раз: люди, яким ми довірили захищати нас від ЙР – розмовляють між собою їхньою мовою і активно застосовують їхні практики «урядування». На викрадені гроші будують собі палаци з басейнами, стайнями та спа-центрами.

І якщо чесно, інфузорії з 95 кварталу не придумали геть нічого нового: схеми стають навіть примітивнішими, ніж у часи янковоща чи Кучми. Ті хоча б намагалися хоч якось прикриватися, завуальовувати твої бандитські схеми.

І ці навіть і того не роблять.

Бо ж нахіба?

Усіх, хто повідомлятиме публічно про корупцію та про спалені схеми, зв’язки, тяжкі сумки з мільйонами доларів – назвемо «агентами кремля» та й всьо.

Схема робоча, та ще й «позитивні блогери» нас підтримують.

Так само, як підтримають і «нейтральні» блогери. Які пишуть прекрасною солов’їною, але намагаються донести своїй аудиторії той самий наратив:

«Цей скандал обов’язково підхоплять скабєєви і це погано для України!!»

Але у мене виникає питання: а чим саме це «погано для України»?

У нас є велика проблема з корупцією – не менша ніж війна за виживання.

Вирішення цієї проблеми – це теж боротьба за виживання. Якщо про неї не говорити і витягати її на світ божий – корупція вб’є нас так само, як ворожі ракети – але трохи повільніше.

Якщо мовчати – у нас зовсім не залишиться грошей на армію, на озброєння, на функціонування системи управління державою: мінідічі остаточно все розтягнуть по кишенях.

Публічність є абсолютно необхідним елементом боротьби з корупцією.

Особливість її якраз у тому, щоб правду знали усі – у тому числі наші іноземні вороги. Бо це правда, і вона рано чи пізно стане відомою обов’язково.

Так, вороги будуть верещати «Україна – корумпована держава, не давайте їм грошей».

Але проблема корупції і так давно відома нашим донорам та партнерам.

Вони дають гроші не мінідічам – а народу України, і чітко розуміють у чому різниця між поняттями «народ» та «чиновник, який тимчасово представляє інтереси народу».

Кулуарно дуже жорстко вимагають припинити розкрадання. Але зе-влада все одно не може не красти.

А партнери все одно не можуть не допомагати країні, якою ті керують – ну так вже склалося.

Це замкнуте коло потрібно якось розривати, і найефективніший інструмент для цього – публічність.

Яка має і плюси, і мінуси, але плюсів значно більше.

То у чому тоді «шкода Україні», шановні «нейтральні» блогери?

Ну покричать рашн-пропагандони – і шо це змінить? Відколи це їхня пропаганда на щось впливала за межами їхньої педерації?

Якщо твоє місто в облозі, а стіни твоєї фортеці зминаються як папір після першого ж пострілу ворожої армії, перше, що ти мусиш зробити – повісити у дворі замку комірника, який розікрав будматеріали.

Публічно, так.

Щоб бачили усі – і свої, і чужі. Особливо чужі.

Якщо ти цього не зробиш – твій народ повісить вже тебе, у тому ж самому дворі.

Тому що, попри свою тугодумність, все ж зможе скласти два і два і зрозуміє, що якщо крадій не покараний – значить Цар з ним у долі.

А захисту немає і не буде, і тому наступним загиблим від ворожого снаряду можеш бути саме ти.

І якщо так, то виникає логічне питання: а нашо нам такий Цар потрібен – якщо нас усіх повбивають, а він втече з грошима жити своє найкраще життя?