Напередодні парламентських виборів 2026 року Угорщина опинилася в епіцентрі тихої, але масштабної битви за Будапешт, у якій Кремль намагається не просто підтримати свого давнього союзника Віктора Орбана, а й закріпити в центрі Європи зручний для себе політичний плацдарм. Москва розгорнула цілеспрямовану гібридну операцію, мета якої – придушити конкурентну опозицію, посилити залежність угорського уряду від російських ресурсів і вибудувати в ЄС політичну «копію» кремлівської системи. Медіаконтроль, корупційні та енергетичні зв’язки, спецслужбові послуги, бот-ферми та інформаційні кампанії – це інструменти, через які Орбан дедалі щільніше опиняється в полі російського впливу. Фактично Угорщина перетворюється на полігон, де Кремль тестує межі своєї здатності втручатися у внутрішню політику держави-члена ЄС і НАТО. І чим ближчі вибори, тим очевидніше: у цій грі Москва бореться не лише за Орбана, а й за власний вплив у серці Європи.
Початок російського втручання в угорську кампанію видав себе дуже чітко – ударом по “Тисі”. Лідер партії Петер Мадяр заявив, що на їхні сервери здійснили цілеспрямовану кібератаку, і всі технічні ознаки ведуть до росії. Майже одночасно російська Служба зовнішньої розвідки зухвало звинуватила ЄС, Україну та саму “Тису” у ніби-то “спробі перевороту”. Мадяр назвав це відвертою брехнею й доказом того, що Кремль уже відкрито втручається у вибори в Угорщині. Далі сталося ще гірше: на початку листопада відбувся масовий витік персональних даних 200 тисяч прихильників “Тиси”. Хакери опублікували їхні телефони, мейли та домашні адреси на інтерактивній карті – по суті, створили інструмент для залякування та тиску на виборців.
Такі “карти переслідування” росія вже використовувала в Грузії, Молдові та під час кампанії у США у 2016 році. На цьому тиск не завершується. Кремль паралельно може постачати Орбану власні бот-ферми та ІТ- інструменти для атак на опонентів, це вписується в його типову модель гібридного впливу. Особливо нервово влада реагує на те, що “Тиса” стрімко набирає популярність: у жовтні партія Мадяра вперше обігнала “Фідес”, отримавши 48% проти 37%. Тож кібератака була не епізодом, а першим сигналом масштабної російської операції, спрямованої на те, щоб зламати опозицію страхом і допомогти Орбану втриматися при владі.
Для путіна Віктор Орбан – це стратегічний актив: союзник, який блокує рішення ЄС, гальмує кроки НАТО, просуває вигідні Москві наративи й виступає посередником у контактах між Кремлем і Заходом. Якщо Орбан програє вибори, росія втратить свій ключовий “клин” усередині європейської політики. Саме тому “Тиса”, яка стрімко виросла до рівня лідера перегонів, стала головною мішенню. Для Москви це сила, що може зруйнувати угорсько-російський альянс і змінити зовнішній курс Будапешта. У разі перемоги партія Мадяра могла б припинити блокування рішень ЄС щодо України, підтримати санкції проти рф і скоротити залежність Угорщини від російських енергоресурсів.
Крім політики, під ударом опинилися й російські економічні та розвідувальні інтереси в Угорщині: проєкт АЕС “Пакш-2”, робота російських банків, логістичні шляхи обходу санкцій, а також мережа прикриття для ГРУ та СЗР під виглядом культурних центрів. “Тиса” прямо заявляє, що в разі перемоги демонтує ці схеми, а це для Кремля неприйнятно. Москві важливо також не допустити демократичної зміни влади. Партія Мадяра – молода, технологічно залежна від онлайн-комунікацій, а такі структури традиційно найбільш вразливі до хакерських атак.
Тому сценарій Кремля завжди один і той самий: викрасти документи, знайти або сфабрикувати компромат, посіяти хаос і недовіру. Після отримання доступу до даних запускаються точкові “зливи”, фейкові листування, інформаційні вкиди перед дебатами чи голосуванням. І, нарешті, Кремль сприймає зростання підтримки “Тиси” як “небезпечний дрейф” угорського суспільства в бік Заходу – майже як підготовку “кольорової революції”. У російській логіці це автоматично робить партію “ворожою силою”, проти якої дозволено застосовувати повний арсенал кібератак та інформаційних операцій. Тому атака на “Тису” — це не просто спроба вплинути на вибори.
росія має чіткі операційні цілі у своїй кампанії проти “Тиси”, і вони добре знайомі з попередніх російських втручань у Чорногорії, Молдові, Франції чи США. Головне завдання – захистити Орбана та максимально послабити опозицію перед виборами.
Перший крок – збір розвідданих і пошук компромату. Кремль намагається викрасти внутрішню переписку, бази донорів, плани кампанії. Якщо справжнього компромату немає, то його просто створюють, підтасовуючи документи або фабрикуючи фейкові “зливи”.
Другий напрям – підрив довіри до самої партії. Після зламу російська пропаганда запускає стандартний набір звинувачень: “не здатні захистити дані”, “керуються Заходом”, “некомпетентні”, “розколоті зсередини”. Мета – змусити виборців сумніватися в надійності та самостійності “Тиси”.
Третій елемент – контроль над інформаційним полем під час виборів. Це точкові вкиди перед важливими подіями, фальсифіковані листування, скандали, які з’являються саме тоді, коли можуть завдати найбільшої шкоди. Так Москва формує потрібний фон, щоб виборці приходили на дільниці з відчуттям хаосу та недовіри.
І четверта мета – підштовхнути Орбана до жорсткіших репресивних кроків. Чим більше скандалів навколо опозиції, тим легше угорському прем’єру пояснити будь-які “надзвичайні заходи” чи адміністративний тиск. Наратив “опозиція – загроза національній безпеці” – саме той, який Кремль активно допомагає просувати.
Атака має всі ознаки роботи кремлівських спецслужб, і на сам перед СЗР:
- тихе проникнення,
- довгострокова присутність,
- збір інформації, а не руйнування систем,
- мінімум “шуму”.
Це той самий підпис, який росіяни залишили під час атак на:
- Демократичний комітет у США (2016),
- “En Marche” у Франції (2017),
- німецький Бундестаг (2015–2021).
росія активізувалася саме зараз тому, що для Кремля це момент істини, партія “Тиса” зростає занадто швидко, і Москва розуміє: якщо не вдарити негайно, їхні можливості впливати на виборчу кампанію стрімко зменшаться. Зі збільшенням рейтингу партія посилює кіберзахист, професіонується і стає стійкішою, тобто “вікно вразливості” закривається.
Ще один ключовий фактор – наближення важливих рішень у ЄС щодо України. Орбан роками блокував пакети допомоги Києву та санкційні ініціативи. Якщо він втратить владу, Москва втратить потужний важіль впливу в Брюсселі. Тому Кремлю важливо гарантувати, що на момент голосувань Будапешт залишатиметься цілком керованим і лояльним.
І третє – стратегічний контекст. Угорщина фактично лишилася останнім великим опорним пунктом росії в Європейському Союзі. Інші проросійські мережі в ЄС поступово слабшають, тоді як Орбан продовжує вибудовувати модель “неліберальної демократії”, яка вигідна Кремлю. Втрата Угорщини для путіна стала б ударом стратегічного масштабу. Саме тому росія і поспішає: час працює проти неї, а зміна влади в Будапешті може закрити для Кремля цілий регіон.
Угорщина при Орбані стала системою, яка сама по собі полегшує російське втручання, формально демократичні інституції існують, але на практиці більшість із них контролює уряд: медіа, суди, виборчі комісії. Опозиція працює в умовах постійного тиску, дискредитаційних кампаній і майже повної інформаційної блокади. У такому середовищі будь-яка зовнішня атака – особливо російська, б’є по слабших, тобто по опозиційних силах.
До цього додається системний конфлікт Орбана з ЄС. Він регулярно блокує ключові рішення, насамперед щодо України, а пропаганда «Фідес» роками формує образ “Євросоюзу, який нібито пригнічує угорців”. Цю риторику Кремль тільки підсилює, бо вона розмиває підтримку європейської інтеграції і робить країну більш ізольованою, а отже, легшою для впливу.
Окрема тема – енергетична залежність. Угорщина сильно прив’язана до російського газу, нафти та проєкту АЕС “Пакш-2”. Це економічні важелі, якими Москва може натискати на Будапешт у будь-який момент, і Орбан цю залежність не зменшує, а навпаки, поглиблює.
На цьому тлі стрімке зростання партії “Тиса” стало для Орбана і Кремля реальним викликом. Перемога опозиції означала б антикорупційні розслідування, зміну зовнішньої політики, демонтаж проросійських проєктів та реформу виборчої системи. Це загрожує не лише внутрішній конструкції влади Орбана, а й усій російській мережі впливу в ЄС.
Саме тому вибори 2026 року можуть стати переломним моментом: уперше за багато років угорська опозиція реально має шанс повернути країну в русло європейської демократії – і це те, чого найбільше бояться в Москві та в офісі Орбана.
У найближчі місяці Кремль, ймовірно, посилюватиме тиск на Угорщину, намагаючись не допустити зміни влади. Основний акцент – на кіберзагрози, компромат і дезінформацію.
Найімовірніші дії Кремля:
- нові кібератаки під час виборчої кампанії;
- масові зливи компромату – як справжнього, так і вигаданого;
- масштабні інформаційні операції, спрямовані на формування вигідних росії наративів;
- тиск на міжнародні контакти та партнерства партії “Тиса”.
Менш імовірні, але все ще можливі та небезпечні кроки:
- знищення або виведення з ладу серверів партії;
- комбіновані операції – кіберудари разом із офлайн-тиском на активістів;
- провокації, які можуть бути використані Орбаном для виправдання надзвичайних заходів.
Чому ситуація в Угорщині критично важлива для України,
тут справді все дуже просто. Угорщина при Орбані стала головним інструментом Кремля всередині ЄС. Поки він залишається при владі, росія має свій “гальмо” у Брюсселі – і це
напряму б’є по Україні. По-перше, Орбан – це російська “викрутка” всередині Євросоюзу.
Він регулярно блокує або затягує:
- військову допомогу Україні,
- санкції проти рф,
- рішення щодо фінансування відбудови,
- кроки до інтеграції України в ЄС.
Його політика підриває європейську єдність, а Україні доводиться щоразу долати штучні бар’єри, створені в інтересах Москви.
По-друге, Кремль хоче зберегти Угорщину як свій “щит” у ЄС. росії вигідно мати хоча б одного лояльного лідера, який може поставити “вето” на ключові рішення. Орбан – найбільш надійний партнер для цього. Через нього Москва блокує все, що зміцнює позиції України.
По-третє, перемога опозиційної “Тиса” переверне ситуацію. Якщо “Тиса” виграє вибори:
- Угорщина повернеться до нормального, прозахідного курсу,
- у ЄС зникне головний союзник путіна,
- важливі рішення щодо України перестануть буксувати.
Це зламає російську стратегію зі створення “кишенькових союзників” у Європі.
По-четверте, для путіна боротьба за Угорщину – це частина війни проти України. Москва воює не тільки зброєю. Вона використовує:
- політичний вплив,
- пропаганду,
- кібератаки,
- право вето в європейських інституціях.
Угорщина – ключовий політичний фронт у цій гібридній війні. Втрата Будапешта означатиме втрату важеля тиску на рішення ЄС щодо України.
Що це означає для України:
- Поки Орбан при владі, кожне важливе рішення ЄС для України – від санкцій до допомоги – буде проходити із затримками, торгами та блокуваннями.
- Якщо вплив рф в Угорщині ослабне і переможе “Тиса”, Київ отримає стратегічну перевагу: більше підтримки, менше бюрократичних боїв і швидші рішення ЄС.
- росія розуміє цю загрозу, тому активізується в Угорщині, і тому зараз це сигнал, що Кремль готується до довгої війни й намагається зберегти свої політичні сили в Європі.
Тому наразі боротьба за Будапешт – це частина більшої війни. І переможе в ній той, хто зможе зламати механізми російського впливу всередині Європи.
Секція Дельта групи «Інформаційний Спротив»
