В красивому сучасному кабінеті сиділа жінка. Стримано-холодна. Я спробувала налагодити комунікацію. Тому спитала, скоріше ствердно, аніж зі знаком запитання:
- Мабуть, зараз добре, що є змога отримувати гроші за кожного пацієнта? Наче реформа непогана.
Жінка була моєю сімейною лікаркою, яку я обрала рандомно в хорошій приватній клініці, підписала угоду і вперше прийшла на прийом. Мене нічого особливо не турбувало. Але я прийшла превентивно, ну і щоб познайомитися.
Комунікація не зовсім вдалась. Лікарка мені сказала, як відрізала:
- У мене тут фіксована оплата. Без різниці, один пацієнт чи десять.
Це мене здивувало, але я вирішила дати їй ще один шанс. Шансом вона не скористалось. Бо я їй на фіг не була потрібна зі своїми розповідями і намаганням отримати якусь медичну пораду.
Переді мною сиділа жінка-робот. І наше спілкування було схоже … та не знаю я, на що воно було схоже.
Ну і пару років я до неї не ходила. Велике щастя, що не було гострої необхідності.
А потім знову пішла. Мені пощастило. На початку прийому у лікарки задзвенів телефон, вона почала його ховати, а я сказала: так відповідайте, може, термінове.
Вона помʼякшала. Їй дзвонив син. Вони поговорили.
Лікарка стара приязнішою. І навіть запропонувала мені здати аналізи, які були забезпечені державною програмою.
Я здала. Вона сказала: все ок. І ще сказала: «трохи жирна печінка, треба дієту потримати, але це у багатьох».
Моя донька живе в іншій країні і я вже років 10 теж живу між двома країнами. І там у мене є лікарка. Яку я обожнюю.
Так, інша ментальність. Інша освіта. Дуже довгий шлях до отримання диплому. Протоколи. Відповідальність.
Моя іноземна лікарка не махнула рукою на мою «трохи жирну печінку».
Тому, коли я чую розмови про «прекрасну нашу медицину» і про «кончену західну», я завжди помітно нервую.
Звісно, трабли є скрізь. Ідеальних систем не існує. Так, мені могло просто пощастити. Як і моїй доньці, наприклад. Або одній із онук, яку самовідддано лікували при досить складному діагнозі, і витягли.
Так от, про «трохи жирну печінку». Моя лікарка забила тривогу. Бо це не ок. Бо фраза від медпрацівника - «так у багатьох», це нонсенс.
Коротше, я пройшла всі можливі обстеження, здала купу аналізів, фуд- тест, отримала консультацію у профільного спеціаліста, зробила щеплення від гепатитів, отримала перелік ліків, БАДів і вітамінів, які мені заборонено вживати.
Власне, це те, що мала би зробити та моя сувора лікарка, якій платять фіксовано, без привʼязки до кількості пацієнтів.
******
Моїй мамі 82 роки. Мама по життю ниє і їй все не так. Ми звикли. Вона досить активна, у неї немає хронічних захворювань і непогане здоровʼя. Так було ще недавно.
Але в червні ми з сестрою вирішили, і мама хотіла, щоб вона лягла в лікарню - обстеження, лікарі. Вік все таки. Початок незворотніх процесів.
На 4-й день ми маму забрали додому.
У мене є два відео - мама до лікарні і на 4-й день, після лікування. Ми забрали додому напівовоч.
Коли я забила тривогу, головний лікар (ми знайомі з ним), влаштував онлайн зі свого кабінету, де дотичний медперсонал мене переконував, що все ок, це нормальна реакція на ліки, такий процес, «це вік, деменція».
Я погодилась, але мене це не дуже заспокоїло.
Я не називаю лікарню. Поки.
Ми туди потрапили «по знайомству». Класична одеська ситуація. А, може, не лише одеська. В тій лікарні мені не сподобалось нічого.
Завідувачка відділенням, на мій спіч про те, що ми хочемо, щоб мама у своєму віці мала якісне життя, сказала буквально: а ми що, чарівники? що ви від нас хочете? ваша мама постаріла, далі буде все гірше, маєте її доглядати, вона ж за вами доглядала!
Наче я просила поради і пропонувала їй доглядати за моєю мамою.
Я часто думаю: чому у нас такі неемпатичні і нечутливі люди обирають медицину? От навіщо? Чому найжестяковіші діалоги я чула саме в медичних закладах?
Лікарка, яка лікувала маму в цій лікарні цілих 4 дні. Людина без емоцій. Коли наступного дня я прийшла, щоб дізнатися про результати МРТ, та лікарка довго мене згадувала, потім довго шукала результати на своєму столі, не знайшла, і сказала: та я і так все памʼятаю, зараз розкажу.
І почала малювати апокаліптичні картини, пересипаючи мову медичними термінами.
Всі ті, хто мав відношення до моєї мами у лікарні, були матеріально простимульовані. Ні, не мною. У мене є ще родичі, які це взяли на себе.
Так от, маму ми забрали. Але нам же призначили лікування далі! І з червня по позавчорашній день моя мама активно пила всі лікарські призначення.
Її загальний стан погіршувався. Вона могла впасти. Слабла на очах. За 5 місяців із людини, яка сама гуляла на вулиці, сідала в мою машину і ми їхали у справах, вона перетворилась на згорблену бабусю на паличці, яку водять попід руки.
Знаєте, що виявилось? Що всі ліки, у тій комбінації, які були призначені мамі у державній лікарні, з благословіння терапевтки і психіатрині, виявились шкідливо несумісними. Таке комбо і давало мʼязову слабкість і все інше.
І процеси, пов’язані з деградацією організму, з деменцією не прогресують так миттєво. Якщо їм не «допомагати».
Я знайшла інших спеціалістів. Почалися приватні консультації. Всі в шоці. Не можна давати всі ці ліки! - одноголосно. Але і відміняти раптово теж не можна!
Розгрібаємо. Розумієте мої почуття?!
******
Мама моєї подруги пішла на ендоскопію під седацією. Так, здається, називається процедура обстеження шлунка? Під час обстеження їй порвали кішківник. Не сказали про це. Вона страждала кілька годин. Почали терміново оперувати. Померла.
******
Мама моєї родички роками мала лікарку в приватній клініці, здавала аналізи, виконувала всі призначення. Почала погано себе почувати. З різницею у тиждень здала аналізи крові. В різних лабораторіях. В одній гемоглобін у нормі, в іншій - 70 одиниць. Привезли в лікарню. Кілька годин просто лежала в очікуванні, щоб до неї підійшли. Потім почали вимагати, щоб вона купила системи на крапельниці. Вона попросила купити, он гроші в гаманцю. Аптека - в тій же лікарні, класика бізнесу головного лікаря або чиновників від медицини.
Але в цей час вже втрутився адмінресурс, і лежачій жінці принесли десяток систем і жбурнули на ліжко.
Мама моєї родички померла на третій день перебування в лікарні.
****
Батько мого товариша. Планова операція. Затребували 28 тисяч гривень. Батько сказав: у мене є лише 21 тисяч. Зторгувалися.
Я, коли дізналась про ці торги, кажу: так ця операція точно покривається державою! Хочете, я спитаю у них, що це вони собі думають?!
Батько товариша подивився на мене і сказав: ти що, мовчи! Ти хочеш, щоб мені там щось не те відрізали?!
*****
Моя подруга з онкологією виконувала призначення по хіміотерапії. Стан був такий, що не могла сама сісти в авто. Родина вирішила терміново їхати до Києва. Там подивились на схему лікування, жахнулися. Призначили інше дозування. Через тиждень стан покращився. 10 років в ремісії. А тоді, в Одесі, прощались з життям.
А знаєте, як діагностували її онкологію? Вона збиралась в санаторій, здала чемно аналізи і медсестра їй сказала: у вас такі високі лейкоцити! я вам менше напишу, а то вас в санаторій не візьмуть.
І написала. Відправивши подругу в санаторій «відпочивати». Лише через кілька місяців, коли подрузі знадобилася термінова операція, все зʼясувалось.
*****
У нас погана медицина. Як система погана. Що витворяли і як ганьбили Уляну Супрун, яка почала рубати щупальця корупційного медичного прута, пам’ятаєте?!
Медицина - це грубі гроші. Великі гроші. Фармакологія - це такі прибутки, що ми всі без шансів купувати лише необхідні ліки. Тому ми приречені купувати фуфломіцини. Купуємо, як милі, бо ж на кону здоров’я і життя.
Лікар має право на помилку. Але кожна помилка має бути розглянула під мікроскопом. Щоб убезпечити інших лікарів, і інших пацієнтів від повторення помилок.
У нас є чудові лікарі, які працюють на межі і всупереч системі.
У нас є бойові медики, які творять дива.
У нас є хірурги, які роблять фантастичні за результатами операції.
І разом з оцим всім ми маємо катастрофічний стан справ з діагностуванням, наприклад. За статистикою, до 20 відсотків діагнозів виявляються невірними - кожний пʼятий, уявляєте?!
Проблеми з належним лікуванням. З відповідними рецептами. З піклуванням про пацієнта.
Все це на фоні руйнації медичної освіти, вимивання кадрів лікарів і середнього медичного персоналу.
Люди, у яких є гроші, бажані пацієнти. Їх довго і з задоволенням лікують. Іноді до смерті.
Ті, у кого грошей немає, без шансів.
