527 людей “відпрофілювала” мафіозна банда Карлсона – тобто зібрала повне досьє на кожного. Серед них 15 детективів НАБУ, десяток журналістів-розслідувачів, 16 народних депутатів, 10 міністрів та їх заступників, навіть 9 співробітників СБУ. Серед них, наприклад, журналіст Ніколов, нардепи Железняк та Радіна.
Про це 25 листопада 2025 доповідали керівник НАБУ Кривонос та керівник групи детективів Абакумов на публічному засіданні комітету Верховної Ради з антикорупційної політики.
Причому такі “довідки” містили не тільки відкриті, але також дуже непублічні дані, які могли бути отримані лише із “закритих” баз даних. Наприклад, дані із системи відеоспостереження “Безпечне місто”, дані про автомобільні номери прикриття співробітників НАБУ чи інформація про перетин кордону усіх “об’єктів” та навіть їхніх родичів.
Тобто фактично мафіозна група через своїх спільників у різних правоохоронних структурах, судах та адвокатському корпусі мала вільний доступ до будь-яких персональних даних: як відкритих, так і з обмеженим доступом.
А це є прямим наслідком того, про що я намагаюся докричатися вже багато років: в Україні по факту Сомалі із захистом персональних даних.
В Україні не працює система контролю за держреєстрами та державними базами даних. Точніше – системи у цьому хаосі просто немає. І цим активно користуються, перш за все, корупційно-мафіозні організації.
Нема якісної уніфікованої нормативної бази щодо вимог безпеки та доступу до інформаційних систем. Немає незалежної структури, яка б мала повноваження прийти і перевірити дотримання вимог. Неможливо реально покарати за порушення – щоб порушникам стало боляче і не хотілося більше порушувати.
Або ось ще приклад: Кривонос просить комітет Ради обмежити доступ до Реєстру судових рішень, оскільки будь-який мусорок із райвідділу десь у Закарпатті може подивитися будь-які документи щодо запланованих обшуків НАБУ.
Та сама б агенція із захисту персональних даних могла б виносити кваліфіковане експертне рішення у тому числі стосовно закритих баз даних – кому можна надавати доступ, коли публікувати ухвали, у якому обсязі та як саме виявити та вжарити винних. І потім могла б перевірити та покарати порушників.
А поки у цьому погано контрольованому хаосі ловлять рибку лише мідаси із сумками чорного кешу.
Саме на цю фундаментальну проблему прозоро натякає останній звіт Єврокомісії: “Україна не досягла жодного прогресу у приведенні своєї законодавчої бази із захисту персональних даних до законодавства ЄС”
Це означає, що в Україні не захищаються персональні дані і ніхто нічого не робить.
Не хоче і не збирається робити, а виявлені дірки просто “затикаються пальцями”.
Бо якщо б в Україні з’явилася незалежена та кваліфікована організація із ЗПД, побудована на вимогах та принципах європейськоого GDPR – організована злочинність втратила б такі широкі можливості.
Але це не повинен бути ще один паразитичний “контролюючий орган”. Підхід має бути змінений радикально: з прозорими конкурсами, західними експертами, комісією з доброчесності, незалежним фінансуванням та неможливістю звільнити керівника просто за бажанням завгоспу якоїсь держканцелярії.
Але чинна влада не хоче прозорості, не хоче антикорупції, не хоче рухатися у бік європейських цінностей. І тому не буде у нас незалежних структур із кібербезпеки чи захисту персональних даних. Буде лише федорівсько-зеленська “Дія” та свавілля бандитів з правопохеронцями – яких часто важко розрізнити.
Останній штрих: директор НАБУ Кривонос на засіданні комітету з антикорупційної політики ВРУ повідомив, що Бюро точно знає хто є власниками та адміністраторами “анонімних Телеграм-каналів”, які є “юними особами” та мають “бронь” від мобілізації. І які на замовлення деяких політиків поливають брудом антикорупційні зусилля з викриття цієї мафії. Знає, але не може з цим нічого зробити. Бо ж свобода слова та правова (поки що) держава, а ще солідне фінансування та потужних “дах. І влада в Україні - дуже любить Телеграм.
А про “Сомалі із захистом персональних даних в Україні” я розказую постійно, ось у травні цього року майже те саме писав
І знаєте шо? А Назар, Ігор, Христина, Уляна, Ярослав. Ігнорувати, вальсуємо.
І прямі наслідки такої злочинної бездіяльности ми усі бачимо сьогодні на публічному засіданні комітету Верховної Ради з антикорупційної політики.
