Головне з публікації Chatham House:
Аби підтвердити свою геополітичну значимість, захистити суверенітет і побудувати третій шлях між США і Китаєм, Європа, а точніше Європейський Союз, повинна буде радикально трансформувати свою економіку, щоб стати надійним конкурентом у нову промислову еру. Не буде європейської потужності без власної передової промисловості, придатної для століття, яке визначається подвійною трансформацією – цифровізацією та вуглецевою нейтральністю.
Протягом останніх двох десятиліть ЄС помилково вважав регуляторне лідерство стратегічною ізоляцією. Але без продуктивної глибини в енергетиці, технологіях, передовому виробництві та масштабному фінансуванні навіть найдосконаліші правила не можуть закріпити геополітичну значимість.
Європа може досягти більшого, ніж припускають песимісти, якщо лідери діятимуть злагоджено і швидко. Нещодавній запуск EuroStack є кроком у правильному напрямку. Ініціатива спрямована на створення безпечної, суверенної хмарної інфраструктури та штучного інтелекту для Європи, щоб зменшити залежність від неєвропейських платформ. Блок також зберігає свої сильні позиції в галузі промислової автоматизації, екологічно чистих технологій, електрифікації автотранспорту, робототехніки та сучасних матеріалів.
Європейський закон про мікросхеми (чіпи), хоч і скромний у порівнянні з програмами США та Азії, може зміцнити нішеві переваги Європи в галузі силової електроніки та промислових напівпровідників, що мають вирішальне значення для електромобілів, відновлюваних джерел енергії та виробництва наступного покоління. В енергетиці морські вітрові електростанції, зелений водень, модернізація енергомереж та виробництво сонячних батарей можуть стати основою для створення дешевшої, чистішої та безпечнішої екосистеми – за умови прискорення видачі дозволів та спільних зусиль з розширення масштабів.
Три напрямки політичної інтеграції будуть вирішальними для підтримки динаміки та досягнення істотних результатів. Перший – це формування капіталу через інтегрований союз ринків капіталу (CMU). Другий – промислове впровадження через інноваційні агентства, орієнтовані на виконання місій (європейська DARPA). Третій – спільні закупівлі та спільна інфраструктура, особливо для водню, напівпровідників та обчислювальних систем штучного інтелекту.
Європа має засоби для впливу. Чого їй бракує, так це узгодженості дій і, перш за все, політичної рішучості.
Щодо ШІ: відсутність платформ для споживачів в ЄС затьмарює його справжні сильні сторони: промисловий ШІ, робототехніка, вбудовані системи, автономність та інженерія безпеки – сфери, в яких вартість буде зростати в міру того, як ШІ стане інфраструктурою. Його промислова екосистема програмного забезпечення (SAP, Siemens, Dassault Systèmes) залишається глобальним активом.
Про акумулятори: застарілим кліше є твердження, що "Європа програла гонку за акумулятори", але гігафабрики розширюються по всьому континенту, у Швеції, Франції, Угорщині та Іспанії. Європа також стає лідером у галузі технологій твердотільних, натрієво-іонних та LiFePo4. акумуляторів.
Щодо енергетики: ціни залишаються високими, але довгострокові перспективи є сприятливими, оскільки відновлювані джерела енергії набувають поширення, диверсифікація СПГ стабілізує постачання, а модернізація енергомереж просувається вперед. Проблемою є затримки з видачею дозволів і політична воля, а не можливості.
Щодо стійкості ланцюгів постачання між США та ЄС, як і щодо зеленої промислової політики, сильні сторони Європи можуть стати стратегічним важелем, якщо покращиться узгодженість дій. Головним викликом для Європи, безсумнівно, є не потенціал, а швидкість і політичне лідерство.
Стратегічна автономія не може бути успішною, якщо її реалізація обмежується ЄС. Здатність ЄС конкурувати на глобальному рівні в нову промислову еру залежатиме від того, наскільки ефективно він використовуватиме взаємодоповнюючі сильні сторони своїх сусідів. Жодна велика держава не може самостійно побудувати промислове лідерство.
