1. російській нафтовій галузі дедалі складніше вдається підтримувати стабільний експорт, навіть попри формально високі обсяги відвантаження — понад 3 млн барелів на добу.
- Проблема змістилася на етап доставки: танкери застрягають у морі, маршрути подовжуються, а розвантаження перетворюється на вузьке місце.
- З кінця серпня обсяг російської нафти, що «зависла» у морі, зріс більш ніж на 20%. Причина — затримки, санкційні ризики та вимушені обхідні маршрути. Рейси з ESPO з Козьміно до Китаю в листопаді вже перевищують 12 діб — значно довше за норму.
- Частина суден простоює тижнями, інші вимушено обходять регіони з підвищеним контролем, щоб уникати перевірок і проблем із розрахунками.
- У підсумку наприкінці листопада російська нафта у плавучому зберіганні перевищила 180 млн барелів — на 21% більше, ніж протягом попередніх трьох місяців.
2. російська економіка заходить у затяжну стагнацію, і мінімум три роки зростання в країни не буде.
- Навіть аналітики Центру макроекономічного аналізу і прогнозування (ЦМАКП), який традиційно підтримує позицію влади, змушені констатувати різке погіршення перспектив.
- За їхніми оцінками, у 2025 році ВВП рф зросте лише на 0,8–0,9% після двох років «воєнного перегріву», коли підряд на озброєння штучно розганяв показники. У 2026 році ситуація не покращиться: прогноз — 0,8–1%. Це майже вдвічі менше, ніж сам ЦМАКП обіцяв на початку року. Прогноз на 2027-й знижено до 1–1,4%, а на 2028-й — до 1,2–1,5%, хоча раніше очікували до 2,3%.
- Після трильйонних вливень у війну — більш як 20 трлн рублів за три роки — економіка рф виснажена. У третьому кварталі зростання ВВП просіло до 0,6% після торішніх 4,3%. Промисловість майже зупинилася: за даними Росстату, приріст ледь досяг 0,5%. Більшість цивільних секторів уже в рецесії.
- Попит населення падає, виробництво скорочується, а військова промисловість існує лише завдяки постійним бюджетним вливанням. Як тільки потік грошей слабшає — обвал стає неминучим.
- Навіть пропагандистські центри вже не можуть приховувати: російська економіка входить у період тривалої деградації, яку прискорила війна проти України.
3. У російській економіці стає очевидним новий глибокий спад, який уже не приховати навіть офіційною статистикою.
- Після двох років воєнного перегріву країна входить у фазу різкого уповільнення: за дев’ять місяців ВВП додав лише 1%, а в третьому кварталі зростання фактично зупинилося на рівні 0,6%.
- Падіння охопило більшість ключових галузей: у зоні мінусу перебувають 17 із 24 секторів, які формують понад 70% промислового виробництва.
- Зменшується випуск харчових продуктів, одягу, меблів, різко скорочується металургія — майже на 7%. Хімічна галузь також демонструє зниження.
- Окрема слабка ланка — енергетика. Виробництво нафтопродуктів падає: технологічна інфраструктура пошкоджена, галузь працює на межі можливостей і не може швидко відновлюватися. Це підсилює логістичні та фінансові ризики для всієї економіки.
- Додатковий тиск створюють санкції та зростання вартості кредитування. Прибутковість російських компаній знижується, а доступ до фінансування ускладнюється, що зменшує можливості для інвестицій і модернізації виробництва.
- Оновлений прогноз розвитку виглядає вкрай слабко: за підсумками року російська економіка зросте не більше ніж на 0,5–1% — у кілька разів нижче, ніж влада обіцяла на початку року.
- Після короткого періоду військової стимуляції рф опинилася перед реальністю: звужений внутрішній попит, проблеми у базових галузях і структурна втома економіки ведуть росію до затяжної стагнації, з якої дедалі важче вибратися.
4. російська влада фактично визнала провал імпортозаміщення та гострий дефіцит інвестицій: на економічному форумі представники уряду рф публічно попросили китайські компанії прийти й побудувати в рф заводи.
- Російська промисловість потребує нового обладнання настільки критично, що чиновники вже відкрито «зазивають» іноземних виробників. Особливо гостро стоїть питання енергетики: за оцінками уряду, до 2042 року росії потрібно звести близько 90 ГВт нових генеруючих потужностей — інвестиції на десятки трильйонів рублів. Власних ресурсів і технологій для цього немає, тому чиновники намагаються переконати Пекін взятися за проєкти, які москва не здатна реалізувати самостійно.
- Але Китай, попри статус «дружнього партнера», не поспішає занурюватися в російську економіку. Пекін заборонив своїм компаніям вкладати гроші в російський нафтогаз, відмовився фінансувати «Силу Сибіру-2» і навіть попередив автоконцерни, щоб ті не будували заводи в рф. Китайський бізнес не готовий ризикувати через санкції і токсичність російського ринку.
- Дані Центробанку рф лише підтверджують картину відтоку довіри: за роки війни прямі іноземні інвестиції падають щороку — мінус $138 млрд у 2022-му, мінус $80 млрд у 2023-му, мінус $63 млрд у 2024-му. У сумі росія вже втратила 57% усіх вкладень, а їх обсяг опустився до мінімуму з 2009 року.
- Запрошення китайців будувати заводи виглядає радше відчаєм, ніж стратегією: інвестори тікають, технологій немає, а «партнери» не готові підставити плече країні, яка стрімко котиться в економічну ізоляцію.
5. Товарообіг між росією та ЄС впав до історичного мінімуму — двостороння торгівля за перше півріччя становила лише €30,9 млрд, що на 8,3% менше, ніж рік тому.
- Порівняно з довоєнним рівнем падіння виглядає ще масштабнішим: мінус 74% від обсягів, які фіксувалися до початку агресії проти України. Причини очевидні й системні: санкції Євросоюзу, згортання закупівель російських енергоресурсів, заборонні тарифи та послідовна політика ЄС щодо економічного відмежування від москви.
- У результаті російський експорт фактично втратив європейський ринок, а імпорт високотехнологічної продукції з ЄС обвалився до мінімуму. кремль традиційно запевняє, що компенсує втрати співпрацею з «дружніми країнами», але фактичні дані свідчать про інше: заміщення європейської торгівлі залишається неповним, логістика дорожчає, а залежність від вузького кола партнерів зростає.
- Падіння товарообігу з Євросоюзом відображає глибшу проблему — поступову економічну ізоляцію росії, яка дедалі сильніше впливає на доходи бюджету, технологічний рівень промисловості та можливості розвитку.
6. США виявили, що гроші російського сенатора Сулеймана Керімова роками циркулювали в американській компанії — і тепер ця компанія змушена заплатити багатомільйонний штраф.
- Управління з контролю за іноземними активами OFAC Мінфіну США повідомило, що чикагська компанія IPI Partners, яка інвестує в дата-центри, погодилася сплатити $11,5 млн штрафу за порушення санкцій щодо росії та України.
- Як з’ясувалося, IPI у 2017–2018 роках отримувала інвестиції від російського мільярдера Сулеймана Керімова, а після введення санкцій у 2018 році компанія ще чотири роки продовжувала обслуговувати його структури.
- Керімов входить до політичної еліти, наближеної до кремля. Тепер же американська влада показово демонструє: російський політичний капітал, який намагались приховати в західних інвестиціях, не уникне покарання.
7. Турецька Besiktas Shipping оголосила про повний вихід із будь-яких операцій, пов’язаних з російськими вантажами, після інциденту біля Сенегалу, де її танкер Mersin отримав ушкодження внаслідок чотирьох зовнішніх вибухів.
- У компанії прямо заявили, що негайно припиняють усі рейси, пов’язані з росією, підкресливши, що останнім часом ризики для безпеки суден і екіпажу стали «неприйнятними».
- Besiktas Shipping наголосила, що завжди дотримувалася санкцій G7/ЄС і повністю виконувала всі цінові й торгові обмеження, однак ескалація небезпек у регіоні змусила ухвалити рішення про вихід з російського напрямку.
- Фактично один із найбільших танкерних операторів Туреччини, що має флот із 29 суден, дистанціюється від російської логістики через високі ризики, які москва не здатна контролювати чи компенсувати.
- Це ще один сигнал того, що працювати з російськими нафтопоставками стає не лише токсично, а й небезпечно в прямому сенсі.
8. ЄС на фінішній прямій до угоди, що остаточно відріже російське викопне паливо від європейського ринку.
- Брюссель узгоджує регламент, який визначить чітку дату повної заборони імпорту російського газу — незалежно від будь-яких майбутніх мирних домовленостей та політичних змін. Єврокомісія запропонувала заборонити поставки до кінця 2027 року, але Європарламент наполягає на пришвидшенні — до 2026-го.
- Заборона на морський імпорт російського газу в рамках санкцій уже діє, тож тепер ідеться про вирізання трубопровідних потоків.
- RePowerEU, довгостроковий план відмови від російських енергоносіїв, матиме силу постійного правила: він ліквідує залежність від москви навіть якщо війна завершиться.
- ЄС демонструє, що російський газ більше не розглядають як «надійний ресурс», а як інструмент шантажу, від якого Європа відмовляється раз і назавжди. Поки в ЄС формується політичний консенсус, ринок LNG рухається до профіциту, що знижує ризики дефіциту після відключення росії. Це спрощує ухвалення рішення, а в регіоні зростає підтримка повного розриву з російськими постачаннями.
- США тиснуть на Європу із закликом прискорити відмову і збільшити закупівлі американського ЗПГ — уже йдеться про потенційні угоди на $750 млрд у найближчі три роки.
- Хоча Словаччина та Угорщина просять перехідних винятків, ЄС готує компроміс. Але загальний напрям очевидний: російський газ буде повністю заборонений, і цю норму буде закріплено на рівні європейського законодавства.
- Прем’єрним каменем спотикання залишається також питання російської нафти — Європарламент вимагає її повної заборони вже з наступного року.
- Після узгодження в рамках трилогів документ буде затверджений та опублікований, набувши чинності. Це означатиме офіційний і незворотний кінець багаторічної енергетичної залежності ЄС від росії.
Більше на https://t.me/Omelyan_News
