Операція "Павутина" насправді є витонченим і вдосконаленим варіантом того ж роду раптових атак, до якого належала й "операція 9/11" у виконанні Аль-Каїди.
Схожість: набагато слабша сторона раптово завдає великого болю і всім помітних втрат набагато сильнішій стороні.
Різниця: там все було грубо (смертники, які націлювалися на цивільні об'єкти, за винятком лише Пентагону), а тут винятково технологічно й чисто (безпілотники, довезені до цільових об'єктів цивільними водіями, які гадки не мали, що везуть).
І саме від цього багато кому на Заході стало ще більш лячно, ніж після 9/11.
Бо коли Давид отак на очах у всіх б'є Голіафа, це не може сподобатися жодній країні, яка в сьогоднішньому світі вважає себе Голіафом - тобто дивиться на решту світу з позиції сильнішого, аж раптом хтось слабкий, але тямущий, відкриває в тебе таку вразливу слабкість! Ну просто як відсутня лусочка в дракона з книжки Толкієна. (Якщо ви у цей момент також згадали книжку Кілкаллена "Дракони і змії", то правильно згадали.)
І насправді це є найбільшим політичним бар'єром, який стримує та обмежує підтримку України з боку Заходу загалом (до певної міри) та США зокрема (великою мірою). Коли в слабких "немає карт" - це для всіх сильних світу цього є нормальним станом цього світу. Коли в слабких "є карти", світ перевертається: сильні більше не можуть почуватися в безпеці. І тут для прецеденту байдуже, про що йдеться: Аль-Каїда проти США чи СБУ проти Росії. Все одно прецедентом скористаються інші, бо тут головне наявна модель.
Звісно, якби Росія воювала з НАТО, картина була б іншою: "сильний проти ще сильнішого". Але саме тому всім зручніше, щоб Росія воювала радше зі слабшою Україною, яка і за підтримки Заходу все одно залишається - власне, й _має_ залишатися! - в позиції слабшої сторони. Така вже нам випала геополітична доля і швидко це не зміниться. Але що ж поробиш, все одно нам своє робить.
