«Удар по довірі до Зеленського. Ермака порівняли з Распутіним».
В ефірі німецького суспільного телеканалу ZDF (Zweites Deutsches Fernsehen) мер Києва Віталій Кличко зробив жорстку й відверту заяву: корупційний скандал завдав серйозного удару по довірі до влади Володимира Зеленського - як усередині України, так і з боку міжнародних партнерів.
«Все дуже погано. Скажу прямо: це серйозний удар для всієї України. Найважливіше в житті - це довіра.
Довіра наших міжнародних партнерів до України.
Довіра нашого народу до центральної влади.
І такі скандали, на жаль, цю довіру руйнують», - наголосив Кличко.
Йдеться не лише про репутаційні втрати.
У воюючій державі довіра - це валюта не менш важлива, ніж зброя, фінансування чи санкційна підтримка.
«Распутін у президентському палаці».
Після заяви Кличка тему розвинула журналістка та військова репортерка ZDF Катрін Айґендорф. Коментуючи роль колишнього керівника Офісу президента України Андрія Єрмака, вона вжила порівняння, яке прозвучало для німецької аудиторії особливо різко - з Григорієм Распутіним.
Айґендорф одразу застерегла: це її журналістські припущення. Але вони прозвучали вкрай показово.
«Це вкотре демонструє, що Україна й досі дуже глибоко пронизана корупційними структурами в усіх сферах.
І той факт, що Зеленський так довго тримався за Єрмака, є проблемним.
Американські партнери чинили тиск.
Європейці чинили колосальний тиск.
Знову й знову звучало одне й те саме: ця людина має піти.
Він не може, не будучи обраним політиком, мати таку концентрацію влади».
За словами журналістки, Єрмак був «воротарем» системи - людиною, повз яку не проходив ніхто:
ані політики,
ані дипломати,
ані навіть журналісти.
«Ми завжди називали його Распутіним у президентському палаці. І, думаю, саме так його і слід сприймати».
Чому Єрмак пішов саме тепер.
Айґендорф висловила припущення, що відставка Єрмака стала можливою лише під масованим тиском:
«Я вважаю, що Зеленський розстався з ним тільки зараз - і це моє припущення - через потужний тиск з боку силових структур України, спецслужб і військових, які вимагали нарешті позбутися цієї людини.
Лише під цим тиском він погодився на такий крок».
І зробила висновок, який для західної аудиторії звучить як вирок:
«Це поганий знак для Зеленського.
І це поганий знак для демократії в Україні».
Корупційний вузол: енергетика, «Енергоатом» і найближче оточення
Мова йде про масштабну корупційну історію в енергетичному секторі України, зокрема навколо державного концерну «Енергоатом», де слідство й кадрові наслідки вийшли на рівень найближчого оточення президента.
ZDF та ZDFheute писали про:
- розслідування хабарів,
- санкції, введені Зеленським проти його довіреної особи Тимура Міндіча,
- відставки двох міністрів на тлі скандалу.
Особливо шокуючим у цій історії є те, що, за даними розслідувань, двоє громадян третьої країни фактично керували в особистих інтересах ключовими рішеннями уряду, зокрема у сфері оборони.
Після викриття вони повернулися до себе на батьківщину - витрачати кошти, вкрадені з оборони України, що стало можливим за політичного прикриття з боку найвищого керівництва.
За суттю - це дії, які межують із політичною диверсією проти держави, що воює.
Факт: відставка Єрмака
Андрій Єрмак залишив посаду керівника Офісу президента 28 листопада 2025 року.
За інформацією Reuters, його відставка відбулася після обшуків, проведених антикорупційними органами, на тлі наростаючої політичної кризи навколо розслідування.
Чому в Німеччині пам’ятають Распутіна.
Згадка про Григорія Распутіна для німецької аудиторії - не випадкова.
Распутін в історичній пам’яті Європи - це символ тіньової влади, неформального контролю, руйнування державних інституцій зсередини та фатального впливу на владу в умовах війни й кризи.
Саме тому це порівняння прозвучало так гучно - і так тривожно.
Післямова
Історія ще не завершена.
І, як сказав би сам Віталій Кличко, його найважчий і найвідповідальніший бій - ще попереду.
Бій не на рингу,
а за довіру,
за Державу,
і за майбутнє України.
. . .
А сьогодні українську долю вирішують невідомі люди у невідомому форматі - і це прямий наслідок того, до чого Зеленський та Єрмак довели дипломатію держави.
Ми дійшли до абсурдної, принизливої точки: переговорником з Україною виступає не уповноважений представник Держдепартаменту США, не кадровий дипломат і навіть не спецпосланець із чітким мандатом.
Натомість - особисті знайомі Дональда Трампа, люди з його приватного кола, включно з тими, хто десятиліттями крутився в бізнесі, лобізмі й напівтіньових «договорняках».
Фактично переговорний процес деградував до рівня неформальних домовленостей між людьми без посад, без відповідальності і без підзвітності. І саме в такому форматі сьогодні, за лаштунками, обговорюється майбутнє України - причому в логіці, що дедалі очевидніше працює в інтересах Росії.
Тут виникає ключове, незручне запитання: з ким саме сьогодні говорить президент України?
Хто ця людина?
Який у неї мандат?
Кого вона представляє - державу США, політичну кампанію Трампа чи власні бізнес-інтереси?
Тиск замість партнерства.
Цю тривожну картину підтверджує і The Wall Street Journal. За даними видання, Сполучені Штати тиснуть на Україну і не демонструють готовності до компромісів у питанні так званої «мирної угоди».
Переговори між Україною та західними партнерами, за оцінкою WSJ, фактично перетворилися на перетягування каната - причому без участі Росії за столом.
Тобто агресор відсутній, але його вимоги дивним чином продовжують жити у переговорних документах.
Вашингтон наполягає на швидких рішеннях - не тому, що з’явилися нові обставини, а тому що цього вимагає внутрішня політична логіка США. Зеленський та європейські союзники, навпаки, вказують на очевидне: між сторонами залишаються глибокі, принципові розбіжності, які неможливо «закрити» одним підписом чи красивим пресрелізом.
Берлін: глухий кут.
Джерело WSJ, поінформоване про переговори в Берліні, описує їх прямо:
переговори були складними, а американська сторона виглядала такою, що не хоче поступатися щодо власного проєкту «мирної угоди».
І тут ключовий момент:
це не спільний проєкт, не компромісний документ, не результат балансу інтересів.
Це - американський проєкт, який пропонують Україні прийняти як даність.
Фактично Україну ставлять перед вибором без вибору:
або погоджуйтесь зараз,
або вас запишуть у «сторону, що зриває мир».
Системна проблема, а не випадковість.
І все це - не раптовий збій, а прямий наслідок політики Єрмака і Зеленського, які роками:
- знищували інституційну дипломатію;
- замінювали професіоналів «довіреними людьми»;
- підміняли державні канали особистими контактами;
- будували зовнішню політику на неформальних зв’язках, а не на правилах.
У підсумку Україна опинилася в ситуації, коли рішення щодо її майбутнього обговорюють люди без імен, без посад і без відповідальності, але з дуже конкретними інтересами.
Це вже не дипломатія.
Це торг.
І торгують не паперами - торгують територіями, суверенітетом і правом України на власне рішення.
І якщо держава не поверне переговори у рамки інституцій, мандатів і публічної відповідальності, питання «з ким говорить президент України» дуже скоро перетвориться на інше, значно небезпечніше:
хто і за кого вже все вирішив.
