Перш ніж розбирати борг, ВВП і схеми з «репараціями», треба чесно відповісти на базове питання: куди підуть ці €90 мільярдів? У світі дорослих держав кредит — це інвестиція: взяв — побудував завод — виробив зброю — переміг — віддав. Але ми живемо не в дорослій державі. Коли країна четвертий рік живе у стані тотальної війни, нормальний парламент мав би виглядати як військовий штаб у костюмах: жорсткі рішення, економія кожної копійки, пріоритет — виключно фронт.
А у нашому будинку Україна дах валиться, стіни чорні від кіптяви, на порозі стоїть смерть, а у VIP-загоні під куполом — стабільний мікроклімат, свіжа полова і посилений раціон. І кредитні мільярди для них — це не шанс на порятунок країни, це просто дорогий імпортний комбікорм. Те, за що натиснули кнопки 257 «народних» обранців — це офіційний документ не про оборону. Це акт про самоутримання паразитів. Фронт тримається зусиллями тих, хто тягне країну на плечах і спить у сирій землі. Рада тримається зусиллями тих, хто тримає рило в кориті.
Судова влада: «Бідним» суддям накинули +900 млн грн до минулого року. Загалом на утримання мантій у бюджет заклали 26,3 млрд грн. Під час війни. Коли на дрони збирають пенсіонери.
Верховна Рада: Фонд депутатських повноважень (ті самі «на виконання повноважень») збільшено утричі. Тепер це 199 000 грн на місяць на одного депутата. Плюс зарплата. Плюс надбавки.
Військові: Загального підвищення грошового забезпечення НЕ передбачено. Нуль. З урахуванням інфляції реальна зарплата солдата впала на ~25% — і це ще не кінець.
Оце і є їхня справедливість. Суддям — підстраховка і мільярди. Депутатам — своя жирна «13-та» зарплата щомісяця. Армії — «тримайтеся, хлопці, ми за вас проголосуємо ще один пафосний текст у Фейсбуці».
Кредит на відгодівлю
І ось тут ми повертаємося до €90 мільярдів. Наївні питають: «Ну це ж західна допомога, вона нас врятує!». Так, це допомога. Але вона проходить через фільтр свиноферми. Ця система працює за простим біологічним циклом: спершу нажертися самому, забезпечити комфорт суддів, прокурорів, силовиків, які охороняють цей бенкет, — а недоїдки, якщо лишаться, кинути на армію.
Кредит у наших руках перестає бути інструментом розвитку. Він стає інструментом пролонгації життя політичного трупа. Сьогодні нам вливають мільярди, щоб ця гнила конструкція не розвалилася під власною вагою. Щоб депутатам було з чого платити собі по 199 тисяч. Щоб судді не відчували війни. Це не «підтримка України». Це підтримка свиней у парламенті, яким війна вигідна як вічна причина просити гроші, але не як обов'язок перемогти.
Ми беремо в борг у майбутніх поколінь, щоб сьогодні забезпечити комфортне життя тим, хто провалив підготовку до війни і продовжує красти на закупівлях. Завтра ми прокинемося з боргами, які доведеться віддавати нашим дітям — урізаючи соціалку, вбиваючи бізнес податками і продаючи останнє.
Тільки от паски затягуватимуть на шиях тих, хто вижив в окопах. А ті, хто голосував і крав, у цей час будуть послаблювати ремені на своїх розжирілих животах десь дуже далеко від руїн, які вони залишили після себе.
