"Бажан має бути повернутий у шкільну програму" - Євген Якунов

"Бажан має бути повернутий у шкільну програму" - Євген Якунов

.. "Бажана уже давно немає у шкільній програмі", - ошелешила літературознавиця Віра Агеєва поета Сергія Жадана, дорікнувши, що той уже відстав від часу. - "Там є значно слабші поети, а Бажана - нема,"- додає вона.

По очах Жадана було видно, що він неприємно здивований. Бо, як визнав сам, для нього Микола Бажан є одним з найталановитіших і найглибших українських поетів ХХ ст.

"Бажан має бути повернутий у шкільну програму",- голосом морального авторитета каже Жадан на камеру...

***

Чи почують його?

Ой, не впевнений.

Бо ж виявляється шкільні підручники - це ще не все.

Головна редакція Української енциклопедії, як розповіла та ж таки Агеєва, прибрала із своєї назви слова: "ім. М. П. Бажана", які з'явилися там після смерті поета.

З'явилися цілком справедливо, бо саме Микола Бажан і добився видання багатотомної Української радянської енциклопедії в часи, коли це могло бути розцінено як "український буржуазний націоналізм".

Саме він створив і очолював багато років головну редацію енциклопедії.

Але в наші, глибоко демократичні часи хтось таки перелякався і вирішив, від гріха подалі, викреслити ім'я засновника з назви інституції.

Але й це ще не все.

Навесні 2022 у перші місяці після Вторгнення, КМДА постановила - прибрати з київської топоніміки імена письменників, які заплямували своє ім'я співробітництвом з радянським імперським режимом. Серед них було й ім'я Миколи Бажана.

Лише зусиллями Віри Агеєвої і колишнього заступника міністра культури Максима Стріхи "деколонізацію" проспекту Бажана в Києві було відкладено...

***

Боюся, щоправда, не надовго.

Бо "вартові ідентичності" - вони такі: віршів Бажана, скорше за все не читали (а якщо читали, то не зрозуміли), але добре вивчили його "персональну справу". І мають на руках всі козирі - він і агент КГБ, і заступник голови ради міністрів в "окупаційному радянському уряді", і вірші про Сталіна писав і орден Леніна мав.

І головне запитання до нього: чому коли все Розстріляне українське відродження загинуло в Сандармоху, його, Бажана не розстріляли?

***

Цей процес Макс Вебер свого часу називав вторгненням політики з її цінностями на суверенну територію мистецтва.

Бо головна цінність мистецтва - краса, а головна цінність політики - уміння відрізняти ворогів від "своїх".

Усе мистецтво, уся література на думку "вартових" має бути "політично помаркована" (термін Євгена Стасіневича).

***

Така позиція дала швидкі плоди. Бажана "забули".

Шукаючи в youtube спогади про нього, я надибав один подкаст, присвячений українській поезії, ведуча якого вирішила в півгодинній бесіді поговорити про творчість Миколи Платоновича.

Сама по собі ідея - відмінна. Але дивне враження склало зізнання поціновувачки української поезії, яка сказала ефірі дослівно таке:

"Я ніколи не читала його віршів і нічого про нього не знала. Зацікавилася, бо в Києві й загалом в Україні надто багато вулиць названих на його честь... Діти ходять ними й дивуються: хто він такий?

А ще ми грали в "Монополію" з київськими вулицями, і там теж є проспект Бажана. Але немає прив'язки: ким є ця людина."

Ведуча підкасту перед ефіром сумлінно прочитала один вірш Бажана ("Пильніше й глибше вдуматися в себе"), і вирок її був невтішним: "...Мені поезія Бажана видалась якоюсь пафосною і холодною. І я не відчула з нею зв'язку. Його вірші настільки поєднані з отим радянським, з неолюдненим.."

***

У коментах до попереднього посту мені закинули: який стосунок має думка "якоїсь малоосвіченої адміністраторки" фейсбучної групи до політики національної пам'яті?

Але має...Бо вони, малосвічені, але " з проактивною громадянською позицією" і народжені цією політикою.

Вони самі в цьому не винні, але їх багатоголосий хор сприймається як "суспільна думка".

А потім популярні блогери повчають нас, що "специфічна групка незгодних людей" не має права виступати проти волі суспільства.

Суспільна думка - страшна сила. Особливо, коли сформована недонавченими активістами.

***

Зовсім кумедним з цієї трчки зору є войовничий випад відомого багатьом блогера, росіянина Аркадія Бабченка, який доєднав Бажана до російських імперців:  

"Теперь, пише він, в Украине не будет ни Булгаковых, ни Пушкиных, ни Толстоевских ни даже Мыколы Бажана. Без всяких споров и ломания копий..."

І далі: "Я, откровенно говоря, не знаю, кто такой Мыкола Бажан, хоть и жил на проспекте его имени..."

Отакої! А далі прогноз: "Глядишь, еще через восемь (років) дойдет (справа) и про "Мрию", и про Сергея Палыча Королева и про все все прочие осколки всратой империи.

Вот тогда и произойдет полное исцеление".

***

Нагадаю, Бабченко - "голос істини" для великого кола українських викривачів "російської агентури в Україні". Його читають і перепощують.

***

Але чи дійсно Микола Бажан заслужив на "народну" пам'ять? Чи він усього тільки сталінський стукач і кон'юнктурник?

Я не є літературознавцемі не беруся судити про достоїнства віршів і поем Бажана. Наведу слова тих, хто має на це право.

***

Віра Агеєва, докториня філологічних наук, літературознавиця:

"Головні українські поети ХХ століття - якщо за алфавітом, це - Бажан, Рильський, Стус."

***

"Кажуть, переклад Бажаном віршів Рільке - найкращий".

***

"Його вірші - це космічна образність, вселюдська, галактична.

Але людям з кліповим мисленням він недоступний".

***

"Найкращі вірші 60 років належать Миколі Бажану".

***

"Він - урбаністичний поет. Найкращий з наших урбаністичних поетів".

***

"Він мав найбагатший словниковий запас з усіх українських поетів. Він умів працювати в усіх регістрах".

***

"Він диригент який упорядковує хаос, в культурний космос"

***.

"Поема "Дебора", можливо, найкращий в Україні текст про Голокост"..

***

Ростислав Семків, письменник, літературознавець, доцент Києво-могилянської академії:

"Бажана можна порівняти з Томасом Стернзом Еліотом.

Він поет надзвичайної сугестивної сили. Отримавши якесь потрясіння, він може так відобразити його в словах, що читач отримає потрясіння не менше за силою"

***

Євген Стасіневич, літературознавець, літературний критик:

***

"Бажан просто під'єднаний до європейського контексту, він себе поза ним не уявляє".

***

"У поемі "Сліпці" він веде суперечку з усією традицією репрезентації українського митця, митця, який вважає себе пророком, який несе на плечах все історичне минуле і веде за собою. Бажан, натомімть, протиставляє цьому інше бачення - професіоналізм, вкоріненість в культуру, відсутність пози"

***

"Бажан - культуроцентричний поет. Скільки в його поезії алюзій, цитат і відсилок до європейського мистецтва, до епохи ренесансу, до середньовіччя!".

***

"Бажан думає з середини християнської культури.

Його абсолютно точно не можна приписувати по відомству соцреалізму"

***

Василь Герасим'юк, український поет:

"Бажан - це пристрасть у раціоналізмі".

***

Мирослав Лаюк, український письменник:

"Він шукає естетику там де інші шукають ідеологію".

***

"Він інтелектуал, захоплений, вільний, розхристаний, чию думку не можливо спинити, за чиєю уявою не встигаєш".

***

...Я сам, коли в молоді роки вперше прочитав уривок з якоїсь з Бажанових поем, відчув...жах.

Причому, одразу з двох причин.

По-перше, його поезія обвалилася на мене водоспадом незнайомих до того емоцій. Цей потік тиснув і тиснув, не даючи передихнути.

Це була лавина тропів, метафор, асонансів і алітерацій, які сунули тісною стіною одні за одними.

Мені хотілося заволати: Досить уже, я все зрозумів! До мене дійшло! Не треба більше!

А потік все тиснув і тиснув!

І це було дивовижне враження - наче входиш в бурхливу річку, яка несе і перекидає каміння, вирвані з коренем дерева, шматки зламаних мостів і тягне мене у свій вир.

Здалося, що поет із якимось священним жахом зазирає у безодню космосу і передає цей жах мені - його читачу.

А другий пласт страху був когнітивний - я майже нічого не зрозумів з прочитаного.

Було таке плетиво невловимих натяків, відсилок, ремінісценцій, обірваних цитат, що я, який до того моменту вважав себе доволі ерудованою людиною, раптом провалився на кілька поверхів нижче у своїй самооцінці.

Я відчув себе першачком який тільки-но переступив поріжок класу.

Я зрозумів, що є якесь безкрає, невідоме мені культурне поле, яке треба перейти, щоб щось зрозуміти.

Я все життя був сповнений глибокої поваги до поета і зберіг її досі.

Я потім часто переживав подібне. Коли вперше читав "Ім'я рози" Умберто Еко чи "Занепад Європи" Шпенглера. Або ж слухав терцини Данте в супроводі коментарів філософа...

***

Народ, обираючи собі "пророків", очікує від них ясності, наближеної до його, народу, способу мислення.

Народу потрібно, щоб вірші випромінювали просту істину. Щоб їх можна було заспівати, йдучи по ріллі, чи сидячи за столом, або ж крокуючи строєм.

Щоб в них було все прямо і однозначно. І обов'язково - мораль чи заклик наприкінці.

***

Але є інша поезія. І якщо ми хочемо бути цивілізованою нацією, то маємо любити і знати поетів складних, глибоких, для яких не все так однозначно, читати яких важко,

для розуміння яких треба напружити мізки і уяву, а ще - мати базу знань з історії і філософії світової інтелектуальної думки.

Це - поети, завдяки яким нація отримує свою " високу культуру." Бо тільки висока культура еліти робить націю нацією.

Такою була Леся Українка (яка, на думку Віри Агеєвої, сьогодні вже серйозно конкурує з Шевченком за першість в українському літературному каноні, а як національний пророк навіть випередила його - по передбачила сьогодення так, як Тарас Григорович і подумати не міг).

Таким був Максим Рильський. Таким був і Микола Бажан.

І хай "простий народ" шукає власних "пророків", які йому зрозуміліші, ми то з вами повинні знати,

що мають бути і такі поети, розуміння яких

для нас сьогоднішніх це ніби тест на IQ - чи гідні ми називатися елітою? Чи розпізнає в нас інтелектуально рівних західна еліта?

***

Я не вестиму довгі спори про політичні погляди й міністерську діяльність Бажана - про них написано багато справедливого і несправедливого, обирайте самі.

Не говоритиму про те, скільки він зробив для реабілітації українських письменників - жертв сталінського терору і підтримки шістдесятників - про це можна прочитати у тої ж Агеєвої, Стасіневича, Семківа.

Мої думки - про поезію високої проби.

Бажана важко цитувати. Його твори треба читати в повному обсязі. А ще краще слухати - так виразніше відчуваєш складні і постійно змінювані поетичні ритми - від античного гекзаметру до футуристичних односкладовок.

***

Я хочу поділитися вірою, що сьогоднішні "могильники імперії", малоосвічені, але самовдоволені і самовпевнені адміністратори і адміністраторки нарешті відчепляться від поета Миколи Бажана, полишать спроби кенселингу його творчості, і заклики "скинути його з воза історії".

Ми не можмо перетворитися на сліпців з його поеми. Поезія

Микола Бажана сьогодні на часі. Саме сьогодні.

***

"Тоді, немов бучний вінець,

На масне волосся степу

Поклав церкви свої Мазепа,

Поет,

і гетьман,

і купець;

Тоді, програвши гру одчайну,

Навчився бігати назад

Мазепин білий кінь, оцей Пегас без стайні,

Безхвостий Буцефал

прийдешніх гетьманят.

Женіть того коня,

хода його хай втихне!

Мов списа ржавого,

дзвіниць ламайте тінь!

І мовкнуть дзвони,

дзвони з-під склепінь,

Бо серце наше більше, аніж їхнє!"

Із циклу "Будівлі".