Реальність, яка загортається петлею довкола глобального порядку. Дональд Трамп, обраний президент США у 2016-му, мав у своєму найближчому оточенні людей, які контактували з російськими агентами, брехали про це ФБР, передавали чутливу інформацію, отримували «подарунки» у вигляді викрадених листів опонентів і — о, чудо — після цього сам Трамп стає президентом. Хіба це не детектив? Але, на відміну від вигадок, усе це — задокументовані факти.
Почалось усе з «Досьє Стіла» — 35-сторінкового зведення, зібраного британським екс-розвідником Крістофером Стілом у 2016 році. Там — ціла гама тверджень, від пікантного (ймовірний компромат з готелю «Ріц-Карлтон» у Москві) до геополітичного (зв’язки між кампанією Трампа і Кремлем). Усе — з неперевірених джерел. Досьє — це не істина в останній інстанції, це сигнал тривоги. І головне: багато його ключових положень — підтверджені розслідуваннями Сенату, спецпрокурора Мюллера, американської розвідки.
Схема така: Москва хоче слабку Америку. Путін хоче Трампа. Росія запускає операцію впливу — зламує сервери демократів, вкидає листи через WikiLeaks, організовує армії ботів. Штаб Трампа каже: «If it’s what you say, I love it». Із вдячністю приймає допомогу. Пол Манафорт — голова штабу — передає внутрішні дані кампанії агенту російської розвідки Костянтину Кілімніку. Той, за повідомленням Мінфіну США, передає їх спецслужбам РФ. Точка.
Майкл Флінн — радник з нацбезпеки — ще до інавгурації обіцяє росіянам, що санкції буде знято. А потім бреше ФБР. Роджер Стоун — координує з WikiLeaks злив листів демократів, хвалиться цим, бреше Конгресу — і теж йде під суд. Дональд Трамп-молодший, Джаред Кушнер і Манафорт зустрічаються з російською юристкою, яка обіцяє «компромат на Клінтон» — і знову ніхто не дзвонить у ФБР, усі охоче слухають.
Сам Трамп публічно звертається до Росії з проханням знайти зниклі листи Клінтон — і в той же день російські хакери намагаються зламати її особистий сервер. Співпадіння? У доповіді Мюллера це зафіксовано буквально з годинною точністю.
А тепер — найважливіше. Кампанія Трампа, за словами самого Мюллера, «очікувала електоральної вигоди від викраденої та оприлюдненої інформації завдяки російським зусиллям». Чисто, технічно, змови не довели. Але спроба використати ворожу допомогу — очевидна. І реакція теж: злість на слідчих, утиски свідків, помилування винних.
Ми звикли думати, що Америка — це про демократію, інститути, розділення влади. Але у 2016-му вперше з’явилась фігура, яка демонстративно і системно ламала це все. Трамп не просто мав зв’язки з росіянами — він вів кампанію так, ніби Москва була частиною його штабу.
Чим усе завершилось? Нічим. Бо Трамп — президент. А президенту, за внутрішніми нормами Мін’юсту США, не можна висунути обвинувачення. Тому спецпрокурор Мюллер просто виклав усе як є: факти, документи, хронології — і… все. Жодного вердикту.
Але є інший вердикт — політичний. Конгрес, у тому числі й республіканський Сенат, визнав: росія втручалась у вибори, і це було вигідно Трампу. Двопартійний звіт Сенату на майже тисячу сторінок підтвердив: масштаби контактів між командою Трампа і російськими агентами були безпрецедентними. У США це назвали «найбільш серйозною контррозвідувальною загрозою в історії президентських виборів».
І ось тепер — 2025 рік. Трамп знову при владі. Не як аутсайдер — як фаворит реваншу. І все повторюється, тільки гірше. Під тиском його фракції Конгрес блокує військову допомогу Україні. Представники MAGA-відгалуження Республіканської партії кажуть прямо: «Ми не бачимо сенсу в нескінченному фінансуванні України». У цей момент путін усміхається — бо його ставка на Трампа, зроблена ще у 2016-му, нарешті окупилася.
Сьогодні Україна — жертва подвійної гри. Вона стала розмінною монетою у змові амбіцій: між Трампом, який прагне абсолютної влади, і путіним, який прагне зруйнувати світовий порядок. Імпічмент, вторгнення, втручання — усе це було прелюдією до того, що відбувається зараз: спроби змусити Україну «домовлятись», припинити вогонь, зафіксувати російські завоювання — і назвати це «миром». Але це капітуляція. І її штовхає не кремль. Її штовхає Вашингтон під Трампом.
Це не про теорії змови. Це про відкриті факти. Про документи, звіти, допити, стенограми. І головне — про шаблон поведінки. Бо немає значення, чому Трамп так діє: через шантаж, ідеологію чи любов до сильних лідерів. Має значення, що він діє на користь москви, щоразу, коли перед ним стоїть вибір.
Америка більше не має імунітету. Росія показала, що може підірвати вибори, сформувати порядок денний, змінити президента. А Трамп показав, що може перетворити найстарішу демократію світу на інструмент реваншу диктатур - українцям треба готуватись. Не до мирних переговорів. А до виживання без союзника.
Підписуйтесь. Розповсюджуйте. Бо ця історія — не про минуле. Вона про наше майбутнє.
