Вартові недовартували.
Півстоліття деколонізації пішли ішакові під хвіст.
***
А ми радіємо оцій сороміцькій світлині, де розпусниця з потворно оголеним волоссям прикурює цигарку від палаючої світлини з потретом Духовного лідера...
Уявіть, щоб у нас отак прикурювали від портрету, страшно навіть сказати чийого!
***
У фейсбуці можно знайти світлини і навіть ролики, де зафіксовано культурне дно, в якому перебував іранський народ у 70-і роки. Так звана естрада - жіночо-безбороді чоловіки в смокінгах з краватками-метеликами, жінки в сукнях з голими руками й обскубаним за безбожною космополітичною модою волоссям...
Де - рідні народному серцю хіджаби? Де тюрбани на головах? Де бороди, як ген ідентичності? Де духовні гімни та інші національні співи? Лише якісь балалайки з електроприводом, й мавпування розгнузданої колоніальної культури...
Хіба це - культура?
Хіба вам ці естрадні співи не нагадують совок?
Невже ви хочете, щоб древній іранський народ знову забув свої традиції, духовну культуру і сімейні цінності?
***
Сподіватимемося, що він не купиться на цей псевдокультурний нео-колоніалізм, який готують йому заколотники.
На чужинську мораль, яку давній друг вічних ворогів-ізраїльтян Реза Пахлаві-молодший обіцяє маргіналам.
***
Глибинний іранський народ не має забути, як було радісно всім на світанку національного відродження, в золоті часи ісламської революції.
Коли серце гріли вогнища із заборонених книжок, коли забивали цвяхами двері до осередків "чужинської культурної інвазії" - до цих помийок спокуси. Коли запечатували архіви подалі від очей зрадників ( бо гіршими за американських вошів можуть бути лише місцеві гниди).
Коли вершилася справедливість і згідно з добрими законами шаріту люстрували на горло прихвостней колишнього шаха, безбожників і бунтарів.
Коли не натовп, а найсправедливіші аятолли обирали найкращого кандидата в президенти, щоб народ голосуванням підтримував це мудре рішення і не приводив до влади популістів, коміків та інших інородців.
Коли жінки добилися нарешті гідного місця в суспільстві, яке дало їм "центри перевиховання жінок", які вчили правильно носити хіджаби, позбавило необхідності їздити за кордон без дозволу чоловіків та відвідувати спортивні змагання.
А ще жіноцтво вбереглося від таких ницих спокус, як танці в публічних місцях та музиціонування, або ж зовсім зайва для жінок громадська діяльність. Що
вивільнило дорогоцінний час для освіти і виховання дітей.
І найбільша наша заздрість - жінки там позбавлені шкідливих феміністичних
збочень, не кажучи вже про гендерні викрутаси.
***
Ех, і куди дивилися місцевий рахбар, Корпус варотових ісламської революції, Рада вартових Шора-є-негхабан, народні ідеологічні басіджі на місцях та інші іранські інститути національної пам'яті?
Чому мовчать моральні авторитети й інтелектуали?
Невже новоявлені манкурти знову потягнуть багатостраждальний іранський народ в колоніальну залежність від просякнутої алкоголем, порнографією і рок-музикою Гейропи?
