Рада Європейського Союзу затвердила повну заборону на імпорт російського газу — як трубопровідного, так і зрідженого природного газу (ЗПГ). Рішення передбачає поетапне набуття чинності до кінця 2027 року та стало одним із найболючіших ударів по російському енергетичному експорту з початку війни проти України.
Згідно з ухваленим механізмом, короткострокові газові контракти з росією будуть заборонені з середини 2026 року, а довгострокові — наприкінці 2027-го. Це фактично закриває для москви європейський ринок, який забезпечував найкоротшу, найдешевшу й найприбутковішу логістику постачань.
Найбільшого удару зазнає проєкт «Ямал ЗПГ», який втрачає Європу як ключовий напрям збуту. Важливо, що значна частина вантажів формально належить європейським компаніям — TotalEnergies та Naturgy, і саме їм доведеться шукати альтернативні маршрути, що ще більше ускладнює позиції росії як постачальника.
Водночас балтійські середньотоннажні ЗПГ-заводи — «Криогаз-Висоцьк» та «ЗПГ Портова» — вже зупинили експорт через американські санкції, фактично вибувши з міжнародної торгівлі.
Спроба переорієнтації російського газу на Азію виглядає логічною, але економічно болісною. Проєкт Arctic LNG 2 частково використовує Північний морський шлях для постачання до Китаю, а для «Ямалу» доступні перевантажувальні комплекси на сході потужністю до 20 млн тонн кожен. Однак такі маршрути означають багатомісячні рейси, дефіцит криголамного флоту, сезонні обмеження та різке зростання витрат.
Альтернативою залишаються своп-схеми — коли російський газ формально «закриває» європейські контракти, а європейські компанії постачають власні обсяги до Азії. Проте такі схеми супроводжуються зростанням операційних витрат, санкційних ризиків і дедалі складнішою маскувальною логістикою, що знижує їхню ефективність.
