"Навіщо Путіну кілька днів гри в енергетичне перемирʼя?" - Марина Данилюк-Ярмолаєва

Нині всі зусилля офіційної та ліберальної повістки РФ спрямовані на те, аби створити Росії імідж договороздатної країни, яка шукає компроміси виходу із кризи. Яскраві сюжети про те, як кияни гріються у висотках цеглою та шматками труб із ближнього "Епіцентру" уже облетіли міжнародні медіа.

Путін реально вважає, що клієнт уже дозрів і треба трошки підтиснути, аби замерзлий народ біг до Зеленського — підпиши уже відмову від суверенітету, армії та Донбасу. Скоріше.

Утім, замерзлий народ сам активно включився в інформаційний порядок денний. ТікТоки та інші платформи заполонили ролики про виживання під вірусну пісню Тіни Кароль про тепло і добро. І тут бажання контролювати українців страхом дало збій — а що, якщо за замерзлих діточок вступиться Джолі чи Меланія Трамп якийсь новий лист напише? Путіну таке зміщення акцентів точно не треба. Тому не дивно, що в унісон із заявами про кілька днів енергетичного перемирʼя на люди з грамотною пропагандою виліз урбаніст за гроші "Газпрому" Ілля Варламов, урівнявши українців у Києві та московитів у Бєлгороді. І підводить до думки, що "обе страны очень сильно страдают". Як завжди, допомагають йому у просуванні таких наративів наші чудові заробітчани як то Олександр Роднянський. Він своїми серіалами про "Кадетів" виростив нинішніх майорів та полковників СВО, а зараз виступає експертом з усього на світі.

Урівнювання жертви та агресора підсовує нам велику свиню на майбутнє. Бо коли десь на майданчиках ми порушимо тему урбіциду як воєнного злочину Росії — нам махатимуть Іллюшею та дядею Сашею, що не все так однозначно, мовляв, цивільне населення страждає скрізь.

Заява про те, що дедлайн цього перемирʼя — 1 лютого, має вирвати усіх нас із рожевих сиропів. Бо ж минулий жорсткий удар по енергетиці Росія завдала якраз між двома раундами перемовин в Абу-Дабі, ще й тоді, коли українська та російська делегація вперше сконтактували між собою.