Я не є адептом Андрія Єрмака. Але після сюжету Mykhailo Tkach не поділяю загальної ейфорії, що Єрмака спалили на гарячому. Людина намагається елементарно зберегтися. Було очевидно, що Андрій Борисович, який вибудовував впродовж пʼяти останніх років жорстку вертикаль влади (вгадуючи бажання першої особи), намагатиметься і надалі продовжувати використовувати всю свою колишню орбіту, щоб зберігати вплив на процеси. Це якраз зрозуміло. Особливо досі зберігаючи симпатію Зеленського.
З часом ця тяглість пройде. Бо люди є люди, і вони орієнтуватимуться на тих, хто ними безпосередньо керує. Колишнє начальство, звісно, є автритетним, проте, не функціональним - це вже не начальство. Бродіння в ОП лише починається. І під Буданова присягають ті, хто ще вчора вважався «рукою Єрмака». Се ля ві.
Інше питання, що Єрмак зараз, як заскочений пацюк, намагається хоч десь дьоргати за ниточки. І зустрічається в якихось незрозумілих офісах та підвалах Палацу спорту, що більше схожі на притони. Але це вже питання конспірології і смаку.
Точно не таким своє майбутнє бачив Андрій Борисович. А попереду ж ще багато-багато запитань до нього. Та й не тільки до нього. Уже в нинішньому оточенні Президента є кому ставити запитання.
