Безумовно ми вистоїмо цю зиму. Наступної залишимося без енергетики. Рашисти ефективно гасять генерацію, ЛЕП, підстанції, газовидобуток. На фінальному етапі наш «золотий запас» - АЕС - залишиться відрізаним від енергосистеми й реактори зупнять. Постачання з Європи дозволить частково заживити західну частину країни. Але туди не перенесеш промвиробництво, не переселиш 30 млн українців.
З весни запрацює сонячна енергетика, що частково пом'якшить проблему, але не вирішить її. Теоретично в нас є понад півроку для створення розподіленої генерації. Може нарешті запустимо оті газогенераторні станції, які чудово перезимували в очікуванні коли чиновники розрадяться, нададуть дозволи, знайдуть монтажників… Але це – дріб'язок, який не компенсує втрати гігантських ТЕЦ.
Всі раптом згадали про старі радянські теплопункти, розкидані по всіх районах міст. Їх тисячі, обладнання давно згнило, будівлі розвалилися, приватизовані, перетворилися на кав'ярні та барбершопи.
Але навіть якщо станеться диво й вся державна машина раптом запрацює як єдиний ефективний організм, на заваді стануть маленькі українці. Говорячі про проблеми із генерацією й доставкою енергії, ми забуваємо про кінцевого споживача – домогосподарства та їх власників. Ледве виникли критичні проблеми під час суворих холодів, зазбоїла вся система у всіх її ланках. Відео з проривами води у багатоповерхівках й наметові містечка для мешканців київської Троєщини – лише один з численних пазлів.
Коли аси Герінга розпочали бомбордування британських міст, звідти масово вивозили дітей у села – подалі від бомб. Ви щось чули про евакуацію дітей та вразливих містян на Захід країни, у пансіонати Трускавця й Буковеля, у санаторії під Києвом та Одесою? Чому цього не зробили? Тому що пансіонати розкрадені, тому що ВР та КМ не ухвалили належних законів та не видали постанов, тому що у бюджетах міст не передбачені ці рядки витрат, бо хто ж навесні гадав, що воно отак от все буде... Натомість криворукість влади компенсуємо героїзмом містян.
Але ж громадяне й влада – єдине ціле. Події, що відбуваються зараз у кінцевих точках споживання, про які нині активно пишуть у всіх чатах ОСББ влада й мешканці мають вирішувати спільно. Але вони не це нездатні. Дефіцит енергії проявив неймовірну пасивність й неосвіченість українців. Раптом почала масово горіти провдка будинків, зникає світло навіть тоді, коли енергію надходить на розподільчі щитки будинків. Щасливі власники електрокарів вдвічі активніше заряджають свою автонерухомість через подовжувачі, що звисають з їхніх балконів. На тих самих балконах горять генератори разом із бензином в пластикових каністрах, угорають від чаду неосвічені мешканці квартир…
Ще на початку війни я писав, що малопотужні генератори – це зло, їх не можна використовувати на постійній основі у бізнес-закладах в містах, що влада має організувати встановлення генераторів середньої потужності для заживлення одразу низки споживачів. Також влада мала організувати централізоване постачання палива до них та визначити місця безпечного його зберігання. Все це можна було віддати на аутсорс, але сама організація, вся законодавча й нормативна база – виключно на владі всіх рівнів. За чотири роки нічого не зроблено.
Так саме я писав, що системи накопичення енергії мають бути обкладені найвищим митом замість звільнення від оподаткування, за що обув звинувачений у нелюбові до українців. Що ми отримали? По-перше, нерівність. Аккумулятор не виробляє електроенергію, він її лише накопичує. Отже, купівля одним громадянином системи безперебійного живлення дозволяє йому забрати частку енергії у того, хто не має такої системи. Чи це справедливо за умов дефіциту, спричиненого війною? Ні. Ба більше: часто-густо, потужні системи накопичення енергії мають потужні зарядні пристрої із великими токами заряду. Проводка багатоповерхівок під них не розрахована, так саме як не розрахована й під зарядку електромобілів через побутову розетку. Ввідні автомати в електрощитках квартир вибиває, але ж підприємливі мешканці замінюють їх на потужніші, перевищуючі припустимі токи. Проводка горить, пожежі трапляються дедалі частіше. Але ж потік «безперибійників» у хати не спиняється. На початок року загальна потужність зарядних станцій в Україні склала 3 Гвт, що дорівнює потужності Рівненської АЕС. Ви здогадуєтеся до чого все йде? А в уряді здогадуються? А що буде наступної зими, навіть якщо в нас ще збережуться рештки генерації? Українці будуть бігати з «енерготорбами», до яких не буде чого покласти.
Чи можна щось вдіяти у подібній ситуації? Теоретично – так. Влада мала б системно з перших днів війни вести роз'яснювальну роботу. Чому кожен громадянин ЄС отримав у поштову скриньку методичку з малюнками, з якої навіть пенсіонеру й міліціонеру зрозуміло що слід робити у випадку військових дій, як до цього підготуватися, які засоби безпеки, гігієни, життєдіяльності слід використовувати. Але ж ЄС поки не бомблять. Україну обстрілюють чотири роки, але люди досі не знають, що ставити сортири у дворах багатоповерхівок не можна, що бензиновий генератор – найгірший спосіб підігріти воду, а заміна автомату на електрощитку на потужніший – це злочин. Уповноважені органи нічого не контролюють, ба більше – сприяють цьому безладу, як от звільнивши від оподаткування імпорт акумуляторів й заряджувальних станцій.
Саме тому я вважаю, що це – остання військова зима для України. Й головна причина не в виснаженні енергетики й очманілості ворога, а в нездатності всіх нас – від Президента до голови ОСББ й власника квартири ефективно діяти як слід, а не як хочеться, чи не діяти взагалі.
