Замість нарешті забезпечити ЗСУ озброєнням – міністр оборони України вирішив продавати його зацікавленим країнам. Про це він відверто заявив у Рамштайні 12 лютого 2026.
При цьому зауважив, що “експорт українського озброєння можливий лише після повного забезпечення потреб Сил оборони”. Емм, тобто це як?
Сподіваюся, ніхто не ставить під сумнів простий та усім очевидний факт: наприкінці 4-го року повномасштабного вторгнення МОУ так і не спромоглося забезпечити ЗСУ усім необхідним – хоча це є єдиним сенсом існування величезного міністерства. Багато бригад та батальйонів або закривають потреби самостійно, або критично залежні від зборів та волонтерів. Якась частина надходить по лінії МОУ – але часто “не те, що треба”. І у кількості, далекій від реальних потреб. Прикладів – аж за край, спитайте своїх знайомих військових що вони думають про “поставки від МОУ”.
Окей, танки, літаки та боєприпаси великого калібру волонтери навряд чи закуплять (хоча деякі навіть ракети примудряються діставати). Але ж наші західні партнери продають (!) нам переважно ті літаки та бронетехніку, які для їхніх армій вже морально застаріли. Та і то далеко не все, й у сильно недостатніх кількостях.
А от від нас вони хочуть найсучасніші зразки, які чудово зарекомендували себе не реальному полі бою. Хоча саме ця вітчизняна техніка максимально потрібна нам самим. Щоб банально вижити як нація і як країна – тут і зараз.
То що тоді зібрався продавати пан Федоров “партнерам”? Варіант “на тобі боже, шо нам не гоже” – не прокатить, немає там дурних. 90 років тому совєти продавали українське зерно, що призвело до Голодомору в Україні.
А зараз продаватимуть саме те, чого критично не вистачає ЗСУ ?
І яким чином це узгоджуєьтся з наміром “спочатку нашій армії, а потім на продаж”? Це ж взаємовиключні речі.
От якби наші війська оточили залишки армії агресора під москвою – тоді ок. Це б означало, що ЗСУ повністю забезпечені військовою технікою, і залишки можна продати. Але ситуація на фронті говорить не те щоб про вагомі успіхи, еге ж?
Три тисячі “Фламінго” чомусь не влаштували блекаут на москві, тисячі дронів-перехоплювачів не зупиняють нічні повітряні удари, “Армія дронів” та “Стіна дронів” імені Федорова – так і залишилися рекламними гаслами.
А реальному фронту критично не вистачає саме тих дронів, які Федоров зібрався продавати за кордон. Буцімто, “для фінансування розвитку виробництва” – але це також викликає серйозні сумніви.
Дивіться: ефективні БПЛА виробляють переважно приватні виробники. Ліцензію на експорт отримає виключне вузьке коло “друзів Федорова” – маєте сумнів? Далі, коли “елітні виробники” продадуть дефіцитні дрони – чи повернеться у країну валютна виручка? А чи уся? А якщо повернеться – чи не вкрадуть знов ці гроші, як це відбувається в МОУ останні років тридцять? Значно вірогіднішим є те, що гроші осядуть у кишенях чиновників - аніж те, що вони дійдуть до воюючих бригад.
Здається, що на цьому Титаніку деяким мародерам дуже хочеться швиденько зрубати бабла – при цьому практично легально та публічно.
Свого часу Федорову дуже не сподобалася історія, коли НАБУ арештувало його підручного Щиголя (тодішній Голова Держспецзв’язку), який у складі банди чиновників організував викрадення 600 млн. гривень – саме на закупівлі дронів для ЗСУ. То тепер Федоров вирішив легалізувати цю схему?
“Продати дрони щоб виробити дрони – і потім їх знов продати” – так, начебто?
Нормальна тема для заробляння грошей.
Але ж проблема у тому, що у нас тут, власне, мова йде не про бізнес – а про виживання країни як такої.
До того ж, за останні 4 роки західні партнери надали нам якісь космічні кошти та інвестували у виробництво зброї – але умовні “Фламінго” так і не долітають до москви. То чому зараз кошти від продажу дронів якось вирішать цю проблему?
Я не розумію, поясність, будь ласка.
На питання журналістів “а про яку кількість дронів на експорт йдеться” – Федоров відповів “публічно такої інформації не буде”. Ну так звісно, хто ж вам скаже скільки вони запланували вкрасти. Найзручніше це робити – у темряві, тому все буде максимально засекречено, не сумніваюся.
Торгівля зброєю завжди була утаємниченою годівничкою політичних еліт Україні. Але коли одні косять бабло, а інші через це мерзнуть, сидять без електрики, втрачають домівки, і гинуть на фронті та в тилу – такого ще не було в історії України.
Це якийсь принципово новий рівень цинізму за-команди
