"Київ бомбили, нам оголосили Так почалася війна" - Едуард Портніков

24 лют. 2026 11:58:00

І це не тільки слова,це моє життя.

Я вже переживаю другу війну.

Коли мені було два роки,22 червня 1941 року в 3 години вночі,нацисти бомбардували Київ.

Це була перша війна в моєму житті.

Ми з матусею евакуювались в Саратов.

По розповіді моєї матусі, через кожні три-чотири години поїзд зупиняли через нацистсткі бомбардуванням, і всі тікали в поле,чекаючи кінця бомбардування.

Нам пощастило,поїзд не зачепило,ми доїхали до Саратова.

Жили ми на квартирі у хазяйці,у котрій було троє діточок,спали на підлозі.

Я захворів на кір і заразив господарських дітей, одна з них померла.

Хазяйка мене люто ненавиділа за це, і кожен день, проходячи повз мене, говорила-ти ще не здох? Ну що ж, я її не засуджую, горю матері можна тільки поспівчувати.

Хворів я важко, лікар приходив оглянути дітей на мене не дивився, і говорив моїй матері-він вже не жилець, але я вижив.

Про наше життя в евакувації можно розказувати годинами,но зараз мій пост не про це, а про чотири роки сьогоднішній війни.

24 лютого 2022 року в 3 години ночі рашисти бомбардували Київ.

Так почалося друга війна в моєму житті.

Живу в Київі,іноді без тепла, світла,води.

Пережив і потоп в своєї квартирі,коли включали тепло.

Та що там розказувати, поки є тепло і вода, а у багатьох киян і цього немая.

Гітлер хотів знищити Ленінград, намагався заморозити його мешканців, позбавити їх світла і тепла, а новий фюрер намагається зробити це з усією Україною.

Він ні чого не може зробити на фронті, тому починає воювати з жінками і дітьми,як і всі терористи на планеті.

Він думав, що Україна буде легкою прогулкою для його бандитів, але він зазнав нищивної поразки від країни, яка віддала йому свою ядерну зброю, і з якої у нього був договір про дружбу.

Так само,як і Гітлер, з яким з СРСР був у 1939 році підписаний договір про дружбу.

Путін був впевнений,що Україну можна завойовувати за 3 доби. Так це преподносили його пропагандисти, і більшість населення Росії це підтримали.

Але коли вже все було вирішено,то все одне вони брехали, що нападу не буде.

Бо релігія росіян-не християнство, а брехня.

Перед самим вторгненням, коли вже всі пропагандисти знали, що воно буде день на день,говоряча голова Путіна Песков все заперечував. Навіщо нам Україна-казав він,Росія ні на кого ніколи не нападала.

А ось графік завоювання Київа в студії Скабеєвої:

6.00-Підйом.

7.00-Ранковий туалет.

8.00-Сніданок.

9.00-Напад на Україну.

12.00-Обід.

13.00-Взяття Києва.

18.00 – Концерт Газманова.

21.00 – Салют.

Не знав серійний вбивця української души,вважав, що вона така ж раболепна,як і холопська російська, і зараз вже 4 роки не може взяти Купʼянск.

Які ж цілі бажав достигнути Путін, і що з цього вийшло?

Чотири роки великої війни — це вже не хроніка, а історія. Історія, що не завершена, але вже безповоротна.

1. Кінець ілюзій.

24 лютого 2022 року Володимир Путін хотів стерти Україну з мапи світу.Його план був простим і старомодним: танки — на столицю, маріонетки — в уряд, страх — у серця. Київ мав упасти за три дні.

Не впав.

Україна вистояла не лише тому, що мала армію. Вона вистояла, бо виявилося: держава — це не будівля на Банковій, а мільйони людей, які не погодилися стати підданими "бляклої мілі".Росія програла вже в перший місяць — програла свою головну ставку на українську капітуляцію.

2. Армія.

З 2014 року українська армія почала оновлюватися,і у 2022 — стала щитом країни.

У 2026 — це вже одна з найбільш досвідчених армій континенту. Від оборони Києва до контрнаступів на півдні, від окопної війни до війни дронів — Україна перетворилася на лабораторію сучасного бою.

Лабораторію помилок,досягнень.

Але світ уважно вивчає її уроки.

У цьому році українські оборонні технології стали не тільки засобом виживання,а повноцінною «валютою»у стосунках з НАТО.

Штучний інтелект на полі бою, «Антішахеди»,експорт «бойового досвіду» та технологій,морські дрони,які змінили морську доктрину багатьох держав,експорт зброї в країни Європи,створення спільних підприємств в Німеччині, Великобританії…

У лютому 2026 року Україна підписала перші контракти на постачання систем РЕБ для армій Скандинавських країн.

Росія ж перетворилася на фабрику мобілізації — безкінечний конвеєр людей, які гинуть за телевізійну картинку. Війна стала для Кремля способом існування.

3.Територіальні зміни.

Хоча Росія окупувала близько 18-20% території України (включаючи Крим та частини Донбасу, захоплені до 2022 року), її «бліцкриг» провалився.

Україна звільнила понад 50% територій, захоплених у перші місяці вторгнення (Київщина, Чернігівщина, Сумщина, частина Харківщини та Херсон).

Статичність фронту: У 2025–2026 роках просування ворога вимірюється метрами на добу («повзучий наступ»), що демонструє неспроможність РФ до масштабних стратегічних проривів.

4.Але за всі ці мінімальні просування за 4 роки Росія заплатила ціною, якої не знала жодна держава з часів Другої світової війни.

Особовий склад.

За оцінками міжнародних розвідувальних спільнот та Генштабу ЗСУ, загальні втрати РФ (вбиті та поранені) перевищили 1 мільйон осіб.

Техніка: Знищено понад 11 600 танків та понад 24 000 бронемашин. Росія змушена розконсервовувати техніку 50-60-х років.

Флот: Чорноморський флот РФ фактично втратив панування в морі. Знищення флагмана «Москва» та численних кораблів змусило Росію вивести основні сили з Криму до Новоросійська.

5.Геополітичні та економічні наслідки.

Ізоляція: Росія стала найбільш підсанкційною країною світу. Понад 20000 санкцій від 50 країн,що серйозно обмежили доступ до фінансів та енергетичних ринків.

Заморожені резерви , втрати експорту та вихід сотень компаній.

Вона втратила європейський енергетичний ринок і потрапила в технологічну залежність від Китаю.

НАТО: Замість «відсунення НАТО до кордонів 1997 року», агресія призвела до вступу Фінляндії та Швеції, що зробило Балтійське море «озером НАТО».

Суб'єктність України:

Україна отримала статус кандидата в ЄС, почала переговори про вступ та перейшла на стандарти озброєння НАТО (F-16, системи Patriot, ATACMS).

6.Захід: від шоку до стратегічної ясності.

Перші місяці були місяцями страху. Чи впаде Київ? Чи наважиться Джо Байден на масштабну допомогу? Чи розвалиться Європа під тиском енергетичного шантажу?

Не розвалилася.

Європейський Союз пережив газовий шантаж. НАТО прокинулося від стратегічної летаргії. Війна, яку Кремль планував як демонстрацію слабкості Заходу, стала каталізатором його консолідації.

Світ зрозумів: це не «конфлікт на пострадянському просторі». Це спроба на реваншу імперії.

7.Росія: країна, що втратила майбутнє.

За чотири роки Росія не досягла своєї стратегічної мети — знищення української державності. Але вона досягла іншого: ізоляції, мілітаризації та внутрішнього страху.

Москва живе у двох реальностях. У телевізорі — «перемоги». У реальному житті-катастрофа в економіці,двозначна інфляція,різке підвищення цін.

Країна,яка мріяла відновити імперію, отримала економіку воєнного часу і політичну систему пізнього застою.

Імперії зазвичай руйнуються не від поразки, а від виснаження.

8.Україна: ціна суб’єктності.

Головний підсумок чотирьох років — Україна більше не об’єкт. Вона суб’єкт. Зі своєю армією, дипломатією, військово-промисловим комплексом, новою ідентичністю.

Ціна — страшна. Десятки тисяч загиблих. Міста, які стали символами трагедії. Покоління, що дорослішало під звуки сирен.

Близько 10 мільйонів українців стали вимушеними переселенцями (внутрішніми та зовнішніми).

• Цивільні жертви: Тільки за офіційними даними ООН, загинули тисячі мирних жителів, хоча реальна цифра (особливо в Маріуполі) значно вища.

• Екоцид: Підрив Каховської ГЕС у 2023 році залишається однією з найбільших техногенних катастроф століття.

Але країна, яку намагалися зламати,з кожним днем підвищує свою обороноздатність.

За чотири роки Україна довела головне: вона існує. І буде існувати.

Росія довела інше: імперська ностальгія — це стратегія в нікуди.

Війна ще не завершена. Але її підсумок уже вписано в історію: Україну неможливо стерти. І кожен рік цієї війни — це не лише про фронт. Це про те, як народ стає нацією остаточно.

І в цьому сенсі головний підсумок — не територіальний.

Путін зараз стоїть на роздоріжжі.

У нього два шляхи -підписати мирну угоду,або продовжити війну.

Мирна угода-це загроза його влади,продовження війни може привести к краху Росії. Як ви вважаєте, що він вибере?

Правильно-продовжити війну.

Війна стала інструментом збереження режиму,а держава-це для нього не головне.

Чи може 2026 рік стати переломним?

Для України: перелом через якість, а не кількість

Що може змінити баланс:

• поглиблення інтеграції зі стандартами НАТО;

• нарощення далекобійних спроможностей і ППО;

• стабільність внутрішньої політики та економіки під час війни.

Якщо 2026-й стане роком технологічної переваги (дрони, РЕБ, точність ударів по тилу), це не обов’язково означатиме стрімкий прорив, але може означати злам темпу — коли Росія витрачає більше, ніж здобуває.

Для Кремля 2026 рік — це випробування моделі воєнної економіки.

Путін перевів країну на довгу дистанцію. Але довга дистанція означає:

• демографічні втрати,

• зростання залежності від військових витрат,

• технологічне відставання.

Якщо фронт залишиться стабільним без стратегічного прориву, виникає питання: чи здатна Росія підтримувати нинішній рівень мобілізації ще роками?

Перелом для Москви може бути не фронтовим, а економічним — коли внутрішня ціна стане важчою за зовнішню риторику.

Для Заходу: перелом через політичну волю.

Війна в Україні — це також тест для євроатлантичної системи.

Розширення НАТО після 2022 року стало історичним зрушенням, але 2026-й покаже інше: чи збережеться стратегічна перевага НАТО,і що буде робити Трамп.

Головний висновок

Перелом у 2026 році можливий. Але для цього треба ефективніше руйнувати воєнну економіку Росії.