Якби у мене була можливість говорити з угорцями без дипломатичної мови, життя під час війни в Україні диктує приблизно таке:
"Залиште нас в спокої. Не втомлюйте нас самоствердженням за наш рахунок. Ви будуєте свої політичні кампанії на нашому імені, в той час коли нам дійсно не до ваших проблем. На нас напали. На нас, а не на вас. Ви сидите за нашими спинами й займаєтесь маячнею. Замість того щоб шукати причини своїх проблем всередині Угорщини, ви використовуєте наші імена в потоці шаленого популізму. Відстаньте й подорослішайте, бо цей дитсадок суттєво вже задовбав."
Але в реальності, дипломатично, можна було б просто промовчати. Не спускатись до того, щоб взагалі щось відповідати Орбану. Є думка, що коли просто ігноруєш опонента - цим ображаєш його більше, ніж коли реагуєш на його випади. До Угорщини зараз приїхала команда росіян, які працюють над кампанією Орбана, і так - за рахунок українців. Їх завдання - зачепити нас, вивести в рівень публічних сварок. Цим займаються профі.У нас у всіх є свої емоції, але натомість якість української дипломатії варто було б підвищити. Державний рівень - все ж таки не рівень Кварталу.
