Якось, подаючи в МОУ дані своєї компанії про заброньованих співробітників, вона побачила там свої власні дані. Здолала її цікавість, і вони сама (ОМГ!) встановила собі РезервХрестик. І дійсно – її дані “підтягнулися”. Але правдивими були лише її ім’я та дата народження. Все інше – “солдат”, “художник”, “категорія обліку військовозобов’язаних клубів та бібліотек” – виявилася повною і незбагненною художньою вигадкою.
Подивувалася пані Ірина таким галюцинаціям – та й пішла жити своє життя далі. Але за півроку їй зателефонували з харківського ТЦКтаСП й повідомили, що пані перебувають у розшуку – за ухилення від мобілізації. Так, жінок з медичною чи фармацевтичною освітою можуть призвати до ЗСУ. Але ж нюанс у тому, пані Ірина не мала такої освіти. І взагалі – жодним чином не підлягала військовому обліку.
І це ж ще не кінець історії.
Далі пані Ірина оновила додаток Резерв+ і з’ясувала, що вона 20 років тому проходила ВЛК. Отак. Але жінка все ж вирішила розібратися як вся ця маячня стала її фантасмогоричною реальністю. І тому звернулася до свого оболонського ТЦК - а “на обліку” вона в перебуває у Харкові, нагадаю.
І там, на київській Оболоні їй сказали дивовижну річ: “Щоб розібратися з вашим кейсом, потрібно що ви стали у нас на облік”.
Прикольно, правда? Щоб скасувати ваш помилковий діагноз – вам треба захворіти.
А харківський ТЦК каже, що не можуть зняти її з обліку тому, що через бойові дії влітку 2022 втратили частину документів. Тобто через відсутність документів можна поставити на облік з рандомними даними у рандомному ТКЦ – а зняти ніт?
Абсолютна презумпція винуватості.
Цей клінічний випадок – це ж насправді не тільки і не стільки про проблеми ТЦК/мобілізації. Це один з проявів проблеми значно більшої та серйознішої.
І полягає вона у бездумній цифровізації, яку вже 7 років насильно впроваджують в Україні. Впроваджують безнадійні неосвічені дУрні.
І тепер будь-який дрібний клерк з бодуна або по приколу може внести будь-кого – жінку, дитину чи кота - у базу військового резерву. І таких клерків – буквально тисячі, десятки тисяч. І вони самі між собою не можуть знайти крайнього.
До речі, нагадаю, що ті Оберіг, і РезервХрест кліпалися на бігу, на колінці, якимись лівими невідомими фірмами, за непрозорими процедурами, з ігноруванням усіх відомих правил кібербезпеки. Виявлені баги допилювали після релізу, і коли про це вже масово волали користувачі. Канал техпідтримки був спочатку запущений у Телеграмі. У російському Телеграмі, Карл! Свого часу і багато про це писав.
Але повернемося до теми.
Випадок пані Ірини - ж не перша (і далеко не остання) жертва “жижиталізації”. Раніше, у 2020-2021 роках це були численні “кредити через Дію”, зломи через “Дію” банківських акаунтів безневинних громадян та інші види шахрайства – які б не були можливими без буйства державного діджитал-ідіотизму. Всю цю статистику ретельно приховують, а постраждалих – залякують.
А стосовно численних останнім часом “комп’ютерних збоїв” – запевняю, у кожного (у кожного!) з них є ім’я та прізвище: просто вам їх не хочуть повідомляти. Ніхто серед “зелених” не бажає визнавати свою тупість, свою дику некомпетентність. А відмазки типу “не знаю як так сталося, воно само якось” – свідчать лише про їхню інфантильність.
Так, складні системи інколи видають помилки. Але ж важлива частота помилок та “ціна” кожної. Розумні творці систем заздалегідь передбачають можливі проблеми, прораховують вірогідні наслідки, закладають ризик-менеджмент – і головне: одразу впроваджують механізми мінімізації негативного впливу.
Дурні нічим таким не паряться: хуяк-хуяк - і в продакшн. “Коли пасажири закричать – тоді будемо злітати” – принцип сліпих льотчиків.
Іншими словами – якщо б цифровізацією займалися розумні - випадки збоїв траплялися б значно рідше, а їхні наслідки були б менш катастрофічними.
Та і загалом – навряд чи сталася б оця вся шизофренія з “цифровізацією”.
А тим часом у нашій поточній реальності ніхто з нас, жертв не контрольованої здоровим глуздом “жижиталізації” – ніхто не застрахований від аналогічних випадків: тебе “внесуть” у якийсь “реєстр” з абсолютно вигаданими даними про твої нібито “злочини”, а потім ти будеш роками ходити по інстанціях у марних спробах щось довести бездушним гвинтикам цієї машини.
Але жоден чиновник – не постраждає.
Наразі у них установка така: якщо в їхньому “реєстрі” про тебе є якась негативна інформація – вона вважається єдиною святою правдою, істиною в останній інстанції. Якщо там у них написано, що ти – жінка, то навіть демонстрація прутня не буде аргументом для чиновника: бо ж “реєстр не помиляється”.
І ще глибший висновок: усі вони служать своїй Системі, своєму начальнику, своєму міндічу – але не громадянам України. Хоча формально – саме їм. Тобто нам.
Але ж це є фікція віртуального “народовладдя по-зеленські” - і всі ми це знаємо.
Ними придумана “діджиталізація” є лише новим інструментом для реалізації старого принципу “закон – це для вас, холопи, а не для нас, ваших правителів”.
Публічно ж анонсується “це для вашої зручності”. І багато хто цьому вірить. І тому самостійно вдягають на себе цифрові кайданки. Такі красиві і такі зручні.
