Я не вірю у випадковість політичного таймінгу, коли держава одночасно підсовує суспільству одразу кілька тем, кожна з яких могла б сама по собі викликати вибух: масове обговорення трудових мігрантів, дефіцит робочої сили, можливе відкриття ринку для працівників із країн іншого культурного середовища, новий Цивільний кодекс із небезпечними нормами - і раптом, саме в цей момент, гучна підозра Єрмаку.
Як на мене, усе це більше схоже на контрольований випуск пари, ніж на реальне очищення держави. Не тому, що матеріалів слідства не існує - їх вистачає не на одну статт ККУ підозри Єрмаку. Проблема в іншому: систему не демонтують тоді, коли одному з її символів вручають підозру через п’ять місяців після обшуків. Систему демонтують тоді, коли одночасно з підозрою відбувається арешт активів, блокування каналів впливу, розрив із політичними покровителями, нові підозри по всій вертикалі та реальна ізоляція від свідків, документів і ресурсів.
Чому п’ять місяців? Чому саме зараз? Чому підозра збіглася з новою хвилею суспільного роздратування довкола міграційної теми та конченого, феодального, мародерського кодексу? Чому колишній керівник ОП, який формально пішов, за повідомленнями медіа, не зник із системи впливу, а продовжував зустрічатися в підвалах Палацу спорту з топ-менеджерами України? Чому суспільству знову показують персональну драму, а не повну карту політичної відповідальності?
