Відразу визначимось: корупція - зло.
Корупція - це використання повноважень і посадових можливостей для особистої незаконної вигоди; з іншої сторони - підкуп посадовців для отримання незаконної переваги.
Це ламає принципи справедливості - і відтак руйнує мотивацію людей і цілих суспільств. А також веде до неефективного розподілу ресурсів - і підриває спроможність держав.
Тому більшість людей вважає корупцію проблемою - безвідносно до того, чи беруть у ній участь (виправдовуючи себе тим, що «всі так роблять»).
Але ліки від корупції бачать по-різному. Є довгий, скучний, але єдино ефективний шлях - зменшувати її живильне середовище (спрощуючи процедури тощо) і викриваючи та караючи корупціонерів.
Притому важливі обидві сторони - бо створюють _умови_ для обмеження і подолання корупції. А працюють на реалізацію цих умов - верховенство права, свобода слова, змагання політичних сил (чим сильніша влада - тим сильніша має бути опозиція і наполегливіші - медіа)…
… але людям часто хочеться простіших відповідей.
Тому популісти повсюди розповідають, що начебто є легші відповіді. Такий собі «синдром Поля чудес» з казки про Піноккіо/Буратіно.
Часто доводиться чути, що достатньо, аби прийшли «нові люди», «нові обличчя», нібито незаплямовані корупцією - і проблему буде вирішено.
Звісно, певне оновлення системі корисно. В Україні від виборів до виборів склалася ніша для нових сил, не менше 15%. Щоправда, найчастіше такі сили заходять до парламенту лише раз.
Але повне «перевантаження» не рятує від системних проблем. Це цілком засвідчує експеримент, який українці поставили над собою у 2019 році. Від приходу «нових облич» корупція нікуди не зникла.
І не могла. Адже у просякнутому корупцією суспільстві не треба бути у владі, щоб навчитись «поганого». І принести ці звички і практики, добравшись до посад.
Тому приведення «нових» проблеми не вирішує.
А вирішує - описаний вище складний, але необхідний шлях. От тільки для популістів з їх «простими рішеннями» він згубний. Тому корупція при них розквітає…
… але Україна нині бореться за своє виживання. І доводиться знаходити не «прості» і ефектні, а ефективні рішення.
