Багато хто вважає, що заморозка по ЛБС (лінії бойового зіткнення) — це ідеальний компроміс, який зараз об'єктивно влаштував би абсолютно всіх гравців. Логіка нібито залізна: ресурси виснажені, втома максимальна, потрібна пауза, яку мають зафіксувати переговори. І це дійсно б спрацювало з ким завгодно. От тільки є один критичний нюанс — росіяни на неї не підуть.
Ідея «давайте просто перестанемо стріляти і проведемо кордон по окопах, розведемо сторони військами ООН та мінами» звучить спокусливо для втомленої психіки, але вона абсолютно відірвана від реалій російської державної машини.
По-перше — Путін особливо не ризикує. Всі ці історії про палацові перевороти ми вже бачили під час походу Пригожина на Москву, Мільчакова, які вибачаються перед кадирівцями, і як ті кидають людей у багажник просто на Червоній площі, а свідки лише бліють, тікають та знімають усе на телефони. Політичне поле зачищене. Гіркін пише листи з тюрми, опозиції на вибір пропонують «Новачок» або плакати за «нашими хлопчиками» з безпечного ЄС, а воєнкори та блогери, які надто гучно висловлюють невдоволення, миттєво переїжджають у штурмові роти або колонії.
Фідель Кастро дожив до 90 років, і Путін так може, а хоче взагалі до 120. Чекати табакерки — це як чекати, коли рак свисне, або сподіватися зустріти динозавра на вулиці: математика на рівні самообману. Крім того, зупинка по поточній лінії фронту означає, що Росія офіційно погоджується на те, що «Україна окупувала частину Росії». Херсон і Запоріжжя, включно з обласними центрами, за конституцією окупантів — це «матушка Росія». Для авторитарного режиму, який тримається на міфі про «непереможного збирача земель», така зупинка — це демонстрація тотальної імпотентності. А реальний переворот у РФ\СРСР\Рі — завжди силовики. Не дати їм привід думати, що Акела промахнувся — завдання мінімум для кремлівського режиму.
Поки одні російські еліти стають мільярдерами на замовленнях, а інші — вигрібають гроші з бюджету через «гробові», їхня система працює на обороти, які неможливо просто «вимкнути».
Будь-яка пауза без відчутної поразки— це лише час для них, щоб відбудувати стволи, заводи та офіцерський склад для наступного удару. Єдиний шлях до реальних переговорів — це перетворити їхній тил на логістичне пекло
