Усі так захоплено коментували відкриття погруддя гетьману Івану Мазепі в Лаврі біля Успенського і указ Президента про Національний Пантеон... Дописувачі були такі натхненні, таке потужне єднання...
Ніхто не здивувався, що погруддя Мазепи урочисто презентували вже другий раз. В українській політиці є така практика - якщо треба, то можна і повторить. Микола Азаров один міст відкривав разів з п'ять, якщо я не помиляюся. Ну тут тільки поггруддя, то можна й два рази.
В суть указу щодо Пантеону захопленні єднанням українці також не пірнали. А нашо?
Навіщо Пантеон перетворювати на кладовище? Навіщо змішувати місце упокоєння історичних діячів Війська, політичних діячів і видатних українців із царини культури, науки, просвіти, бізнесу чи громадського середовища? Навіщо змішувати в одному об'єкті те, що має бути трьома різними (...і це б потроїло отриманий результат)? Чому влада досі не розповіла про місце, де вона планує влаштувати кладовище (давайте речі називати своїми іменами) - знає локацію, але мовчить, чому? Які гарантії безпеки матиме локація, де буде зібрано останки цвіту нації (в Лавру вже прилетіло і війні ще не край, а гарантії мають бути навічно)? Якщо вже так поспіхом привезли в Україну Мельника із дружиною, приховали на НМВК , щоб потім викопувати і знову захоронювати, а тепер замахнулися на повернення Коновальця - чого так припекло, в чому причина поспіху - мерті не поспішають, чи вже вже є розуміння локації, проекту, архітектурного конкурсу? До слова - творчо-архітектурний конкуср коли було оголошено? Яка його задача, який гонорар переможцю передбюачили, де публічні і відкриті умови участі?
...і таких питань багато.
Але не у українців, які потужно єдналися і раділи патріотичному пориву Банкової. Правильно, кому вони треба ті питання... ще , раптом, доведеться думати про суть речей.
Шкода, що наслідки цієї потужної потужності будуть споглядати нащадки. Споглядати і розводити руками - "ото предки недолугі, не могли все зробити розумно і естетично?"
Ні, не треба потім казати "а воно і так непогано вийшло" чи "а хто ж знав". Знали. Застерігали. Попереджали
