Надзвичайний і повноважний посол України у Великій Британії та колишній головнокомандувач ЗСУ генерал Валерій Залужний оприлюднив чергову статтю. Як завжди, сповнену іносказань і завуальованостей.
Взагалі, це майже фірмовий стиль статей Залужного, в них довго і прискіпливо розжовується поточна ситуація. В них нема простих ідей і прямих закликів. Проте, навіть коли Залужний був головкомом, його статті відчутно відрізнялися від бравурного тону офіційної пропаганди. Вони завжди повертали з небес на грішну землю.
Про бравурний тон "скорої переможеньки" що несеться з кожної зеленої праски, Залужний написав прямо зразу і з іронією. І от чому. Я не буду персказувати всю статтю, без мене вже це зробили. Зосереджуся на головному.
Залужний пише, що так, Україні потрібна підтримка всього Заходу і що Заходу треба об'єднуватися не навколо України, а проти Росії. Бо саме Росія нині то головна загроза для колективного Заходу. Тут нічого нового, Зеленський з Будановим говорять практично те саме.
А от далі більш цікаво. Залужний пише: "Це той випадок, коли якщо ти не можеш забрати з собою те, що вкрав, то краще його залишити". Він має на увазі окуповані території Криму, Донбасу та Запорізької і Херсонської областей.
Тут також все очевидно. Крим уже все більше перетворюється для Москви на "валізу без ручки", яку утримувати все важче. Уже є випадки коли на Кубані місцеві проганяють кримчан зі своїх заправок - раптом на Росії всі згадали що Крим то Україна.
Нарешті. "Цей аргумент не останній. Далі все це чекає і наші великі міста та їхню інфраструктуру, про захист якої необхідно негайно думати... Війна на виснаження - це здатність людей терпіти" - написав Залужний.
І от це, як на мене, головна теза всієї статті. Залужний пише про те, про що мовчить охоплений "переможенькою" мономарафон. Генерал пише що Москва так само завдає ударів по наших прифронтових територіях. І це так само б'є по залишках нашої економіки і по наших громадянах.
За прикладами ходити не треба - достатньо поцікавитися що робиться у прифронтових областях з АЗС. Не треба думати ніби на них не заправляються військові, у тому числі.
А фермери? А підприємці? А цивільна логістика?
Далі додам від себе. Протягом всього повномасштабного вторгнення наша влада займає одну й ту саму позицію, вона обіцяє скору перемогу, і щоразу як не виходить, вона знаходить винних (Захід, Трамп, США) або разводить руками, мовляв - так отож! Нині настроїв "скорої переможеньки" на мономарафоні та серед зелених дописувачів не помічає тільки сліпий.
У той самий час ворог робить все те саме, що й ми. Він так само б'є радіокерованими "шахедами" по об'єктах у нашому ближньому тилу. І це не припиниться швидко.
Так, наші об'єкти не знаходяться на півострові, що може от-от стати островом. Наші об'єкти не затиснуті між фронтом і Азовським морем. Але проблем це не знімає.
Я категорично згоден з думкою командування СБС - бити по прифронтових територіях противника треба, і чим більше тим краще. Саме тому, чому пише Залужний: "Якщо ти не можеш забрати з собою те, що вкрав, то краще його залишити". Рано чи пізно ворог постане перед цим питанням у повний зріст.
Але коли це станеться - питання відкрите. І впирається воно в економіку та в настрої населення самої Росії. Які ті настрої насправді, ми побачимо восени, коли після їхніх виборів Путін в Росії розпочне мобілізацію. А розпочне - це очевидно.
Одна справа - росіяни масово побіжать ставати мішенями для наших дронів. Інша справа - росіяни масово почнуть від мобілізації ухилятися. Як буде насправді - побачимо. Нагадаю, восені 22-го росіяни багато бухтіли, але дохнути на фронт - пішли.
"Переможенька" станеться нескоро. Бажання проводити вибори у листопаді навряд чи здійсниться. На перемогу все ще треба наполегливо працювати.
