Перш за все мова про нафту. Яка після 100 доларів минулого тижня потягнулась різко вниз, ближче до 85 доларів цього тижня. Бо в Затоці знов стало тихіше. Невідомо, чи надовго, бо це залежить від багатьох не дуже стабільних людей, схильних приймати рішення у манері, яка може довести до божевілля тих, хто від них залежить. Як, наприклад, хитання Трампа щодо ліцензії на Патріот. Коли в понеділок він вже дає, а через три дні «ще думає». Тим більше, той самий Трамп ніяк не може визначитись, він хоче бути переможним переможцем у священній війні, чи мати дешевий бензин в Пенсильванії, де конче потрібно вигравати вибори. Та і не тільки в Пенсильванії. А ще й Нобелівська премія десь на фоні муляє. Хоча іі за перемоги у війні не дають, але ж дуже хочеться і просто призу від ФІФА якось недостатньо, хоч голова цієї дуже поважної і зовсім некорумпованої організації дуже старається і навіть хоче в долю взяти зятя Трампа на майбутні футбольні чемпіонати. Що не тільки напружує європейців, але й змушує цікавитись, що ж за любов така проскочила між ними і чому швейцарець Інфантіно так старається.
Так що стабільних очікувань не існує. От і літає нафта. Барель бренту зранку в п ятницю коштує 87,5 доларів. Літає, роблячи нерви і приводячи до далекосяжних наслідків, які навряд чи сподобаються тим, хто цю нафту виробляє. Цього року в Європі дуже чітко прослідковується тренд на домінацію електромобілів серед нових покупців. На додачу до Китаю. А це більше 50% споживання нафти. Не кажучи вже про те, скільки сивих волосин заробили собі мережи АЗС, орієнтовані на закупівлю палива на ринку. Де вгадати просто неможливо. Особливо в українських реаліях. Де ти ще й накопичити надовго великі запаси не можеш. А треба продавати дешево, бо так наказують з самої гори, піклуючись про простих українців яким іноді дуже дорого заправляти свої Рендж Ровери. Навіть якщо ти купив дорого. І коли ціна зростає. І особливо коли ціна падає. А тут ще на ринку сидить держкомпанія, яка собі в збиток продає дешево. Просто тому що державні компанії в Україні так звикли робим, коли популізм вирішує втрутитись у корпоративне управління і жодна наглядова рада тому не завадить.
Нерви робили і на ринку акцій. Тут інвесторів кидало то в жар то в холод на тлі очікувань рішення ФРС. А скоріш очікувань від того, шо вони скажуть. І провідні індекси то летіли вниз з думкою «пропало все», то відігрували це все назад, радіючи, що призначений Трампом новий голова регулятора все ж намагається відпрацювати довіру президента США і максимально пом якшує всі можливі повідомлення. Це, до речі, вже призвело до послаблення долара. І тепер курс в парі долар євро складає 1,15 доларів за одну одиницю європейської валюти. А індекс S&P500 починає п ятницю на позначці у 7437 пунктів, що лише на 29 пунктів вище, ніж тиждень тому. Навіть незважаючи на значно дешевшу нафту. А тут ще й сезон корпоративної звітності додається. І не просто сезон, а час, коли звітують найбільші компанії світу. Інвесторів дуже порадував Амазон. І трохи розчарувала одна яблучна компанія. Хоча певна корекція в їх акціях навряд чи здатна когось налякати, особливо тих, хто давно з Apple. Адже цього тижня компанія стала другою, після NVIDIA, корпорацією, чия капіталізація перетнула позначку у 5 трильйонів доларів. Вкотре змушуючи згадлати стару історію про продаж 10% акцій майбутнього гіганта за 3 копійки в період. Як бути тим, хто тоді продав, і не стрибнути зараз у глибини депресії, важко сказати.
Українські єврооблігації, так само як і ринок американських акцій, визначаючий настрої по всьому світі, завершують тиждень у мінімальному плюсі. Хтось додав 0,25%, хтось лишився на місці. Хоча в корпоративному сегменті вже починає відчуватись тиск закритих одеських портів. Від яких страждати першими почали навіть не аграрії, а металурги. І от уже Феррекспо призупиняє роботу. До стандартних проблем з санкціями, які поступово випивають усю кров з дуже хорошого на папері бізнесу, додались ще й логістичні проблеми. Ідеальний шторм. Який може вбити, а не зробити сильнішим. Звісно, страждає не тільки Феррекспо. Ті самі питання по логістиці тепер хвилюють і тих, хто купив борги Мєтнівєста. Хоча продавці ще не поспішають позбуватись єврооблігацій, які приносять такий високий дохід і який просто немає на що поміняти у сучасному світі. То ж інвестори і спекулянти поки що виражають глибоке занепокоєння наче вони поляки, що бачать російську ракету на своєму радарі, але розуміють, що дешевше просто дати ій впасти і намалювати коло на пшеничних полях, яке потім можна буде продати конспіролагам як доказ візиту іншопланетян, що не злякались брутальних польських націоналістів. Що правда, як виявилось, російські ракети їх, як і не менш брутальних фермерів, так само не бояться.
На внутрішньому ринку гривня спробувала знов підійти до штурму позначки у 45 гривень за долар, але там її зустрів Нацбанк. І в результаті ранок п ятниці міжбанківський курс гривні починає на рівні 44,7 гривень за долар. А нацбанк звидував ринок своєю рішучістю. Коли переважна більшість аналітиків очікувала збереження облікової ставки без змін, НБУ підвищив її на 0,5% до 15,5%. Відреагувавши на збільшення фундаментального тиску на інфляцію, який вже змусив регулятор переглянути свій прогноз інфляції в 2026 році вгору до 10%. Основна мета цього кроку – послати сигнал і працювати з очікуваннями людей. Бо власне впливу на ці самі фундаментальні чинники Нацбанк немає, хоч певно і хотів би мати можливість зупинити Трампа, використавши машину часу, і запобігти стрибку цін на пальне. Але намагається працювати з настроями і зупинити зростання інфляційних очікувань. Як і каже про це сучасна економічна наука, змінюючи поведінку провідних Центральних Банків і переорієнтовуючи дії регулятора. А саму інфляцію, окрім Трампа, тягне вгору в тому числі прискорене зростання доходів населення. Річні темпи вже вийшли на рівень +25% зростання зарплат. Бо індуси ніяк не приїдуть, щоб там не обіцяла російська пропаганда, а місцевих робітників чим далі, тим більше не вистачає. Навіть в Динамо Київ тепер вже велику частину гравців на полі складають родичі Суркісів, які таким чином, не шкодуючи нічого задля команди, вирішують проблему браку кадрів. Хоча поки це не допомагає виграти навіть у греків і, певно, треба ще більше родичів щоб якось вирівняти ситуацію
