Уявіть стадіон якогось містечка. Заповніть його людьми. Їх всіх вбили. І це тільки офіційно підтверджені.
Є села в Україні, які в середньому налічують 500 людей. Ось таке село за місяць, уявімо, знищили. Воно порожнє. Місяць тому сусіди перегукувалися через паркани, пасли худобу за селом, діти приїздили на канікули - і тепер там немає живих. Нікого.
Але ж це не все. Минулі місяці - це теж сотні вбитих цивільних. І додамо тисячі поранених, серед яких є діти. Страшно, коли таке перетворюється на статистику - адже в кожного було ім'я. Історія. Професія. Плани на майбутнє. Кожний був особистістю, чиї пращури пережили Голодомор і Другу Світову. В когось родичі були відправлені в Афганістан, бо росія кидає вперед поневолені народи, сама не йде.
Натрапляю на дописи російських "опозиційних" медіа в Фейсбуці. Типу "Дождя". Начебто медіа має право викладати події в формі сухої констатації фактів. Вони пишуть про наслідки українських атак по росії. Але ж питання моралі: ЯКЕ МАЄТЕ ПРАВО???
Яке ви маєте право відкривати рота взагалі, коли щомісяця ви вбиваєте по одному українському селу? Щомісяця пораненими заповнюєте цілу лікарню - а це, наприклад, 2610 людей поранених в липні.
Як на конвеєрі...
