Новомалинський замок

Вперше Новомалин згадується у 1392 році, коли Великий князь Литовський Владислав Ягайло віддав цю місцевість у дар своєму молодшому братові Свидригайлу. Той почав будувати муровані укріплення на рельєфному березі річки Свитенки. Свидригайло дав своїй фортеці ім'я – Глухи.

Змінювались епохи, тому фортецю декілька разів перебудовували згідно з вимогами часу. У 1430 році Свидригайло приймає рішення подарувати все село разом із замком своєму васалу Ело-Малинському. Предки Малинського настільки цінували подарунок князя, що володіли замком аж до 20 століття, а корінь їхнього прізвища ліг в основу назви населеного пункту.

Замок мав п'ятикутну форму. У вершині кожного кута височіли п'ятикутні вежі.

У 17 столітті до замку був прибудований розкішний бароковий палац, а вже в 19 столітті Кастильда Малинська, дружина Станіслава Сосновського, дає розпорядження добудувати каплицю в неоготичному стилі із загостреним куполом.

Їхній син, Тадеуш Оскар Сосновський, був поціновувачем мистецтва. Під час його правління замок перетворився на найкращу українську резиденцію. Згодом він переїхав до Риму, тож будівля почала помалу руйнуватися. Тоді ж власниками резиденції стали представники сімейства Довгалло.

Варто зазначити, що у палаці були зали, присвячені японській, єгипетській, китайській культурі. Також у резиденції була бібліотека з рідкісними та унікальними книгами. Проте невдовзі розпочалася Перша світова війна, родина Довгалло зібрала 18 возів своїх цінних речей, які перевезли до Житомира, де вони зберігались у католицькій семінарії. Довго вони там не залежалися – більшовики все розграбували.

Існує легенда, що між Новомалинським замком, Острозькою фортецею та Межиріцьким монастирем існують потаємні підземні ходи.

На жаль, ані Перша, ані Друга світові війни не пошкодували цей дивовижний архітектурний ансамбль. Від колишніх розкішних замків та палаців залишилися руїни веж, рештки фундаменту палацу, неоготична каплиця, правда, вже без свого легендарного даху.

Історії українських козаків