Мешканці Мили сьогодні надіслали фото з власних понівечених подвір’їв. І ці фото не залишають місця для казок про “звичайний склад”, “цивільне підприємство” чи “незрозумілий об’єкт”. На землі у людей лежать кулеметні стрічки з патронами — обгорілі, термічно пошкоджені, розкидані вибухом. Це не офісне сміття. Не уламки меблів. Не товар зі складу. Не логістика. Це бойові боєприпаси.
Поруч — уламки технічних ємностей із різьбовими горловинами. Такі ємності використовують для зберігання технічних, промислових, хімічних або спеціальних рідин. Разом із кулеметними стрічками, обгорілими стінами, вибитими вікнами й розльотом уламків це показує очевидне: в Милі був не “цивільний склад”, а вибухонебезпечний військовий об’єкт, поставлений поруч із житловими подвір’ями.
І найстрашніше: за словами місцевих, перед вибухом не було характерного звуку підльоту ракети чи дрона. Не було типового “прилетіло — вибухнуло”. Був вибух, який виглядав як самостійна внутрішня детонація того, що там уже лежало. Тобто людей убив не лише ворог. Людей підставили ті, хто завіз і тримав військове майно біля їхніх будинків.
Це не випадковість. Це злочинна система. Хтось дозволив складувати боєприпаси, патронні стрічки, вибухонебезпечні матеріали й технічні рідини в населеному пункті. Хтось знав, що це лежить поруч із людьми. Хтось підписував документи. Хтось охороняв. Хтось приймав. Хтось мовчав. А тепер хтось буде намагатися сказати: “ну, це війна”.
Після цих фото питання вже не в тому, як склад називався юридично. Питання просте: хто поставив військові боєприпаси поруч із людьми — і хто за це сяде? У будь-якому разі мешканці Мили мають право не на співчуття в новинах, а на імена відповідальних. Хто завіз? Хто дозволив? Хто зберігав? Хто прикривав? Хто тепер буде списувати?
І головне: скільки ще таких “цивільних складів” стоїть біля українських будинків, поки влада розповідає нам про секретність, оборонку і “не на часі”?
Так, Московія — першопричина війни (хоча дедалі видається не все так однозначно). Але безпосередні причини трагедії всередині України є суто українськими: злочинне зберігання, службова недбалість, відсутність контролю, неінформування місцевої влади, склад біля людей, непрозора логістика, режимна темрява та ті у владі, хто перетворив українські села й міста на складські буфери для військового майна, чужих схем і майбутнього списання мільярдів… Одне не скасовує іншого.
Шалено дорогий урок Вишневого не вивчений, а повторення вкотре подібних подій із військовими складами у цивільних населених пунктах та ЖК - це вже система, саботаж та повторювані злочини проти українського народу
