Саме так росія наростила застосування реактивних ударних дронів: приблизно 450 у червні — і вже 2850 у серпні.
І про це було відомо заздалегідь - але влада не зважала.
Дуже захоплювалась розповідями, як ми навчилися збивати звичайні «шахеди» дешевими дронами-перехоплювачами, як нам усі заздрять і хочуть наші перехоплювачі із хвацькими назвами.
А ворог тим часом змінив дрон.
Реактивні летять значно швидше — до 500 км/год; і вище. І те, що ще вчора було ефективною відповіддю, сьогодні вже працює гірше, або й не працює.
На війні це не дивно. Ба більше, це основоположне правило, постійні перегони «меча» і «щита».
Це гонка швидкості навчання.
Тепер понад 60 українських компаній «шукають відповідь на реактивні». Уже кілька разів повідомляли про «випробування», у звичній для влади рамці «от-от».
Але коли й знайдуть - будуть нові виклики.
Тому Україні потрібен не просто «новий засіб проти нового дрона».
Потрібна система, яка постійно проходить один і той самий цикл:
побачили нову загрозу → знайшли рішення → швидко випробували на фронті → запустили тисячами → одразу почали готувати наступне.
І на кожному кроці - обирати не «своїх», відкидаючи «чужих», а ефективних, відкидаючи неефективних.
Бо головна зброя у війні технологій - це здатність навчатися швидше за ворога
