Ось так: минулої середи я опублікував у цьому блозі свій останній великий матеріал. Збирався продовжити ще однією статтею про ВКС… але втрутилася "інша робота"… і не встиг озирнутися, як уже понеділок і час для чергового тижневика Дональда Гілла.
Таке трапляється. Так само, як, наприклад, трапляється всяке в росії. Там останні кілька днів заголовки заполонило чергове велике одкровення: у путіна є план.
…і, хоч як неймовірно це звучить, цей план потім "викрили" й західні аналітичні центри. І це щось цілком нове, зовсім інше, такого раніше ніколи не було… (вибачте, тут мені довелося ляснути себе долонею по лобі).
Гаразд. Гаразд. Отже, цей "новий" план, який, звісно ж, зовсім не схожий на те, що росіяни намагаються робити щонайменше з вересня 2022 року, – полягає в далекобійних комбінованих ударах балістичними й крилатими ракетами та реактивними безпілотниками по українській інфраструктурі. Його мета – змусити Україну капітулювати взимку 2026-2027 років шляхом систематичного руйнування енергосистеми…
Яка оригінальність, у мене просто немає слів… Настільки, що навіть російський "ракетний наступ" вересня 2022 року, насправді третій, у масі західних публікацій тепер зручно оголошують "першим". То навіщо перейматися…?
Лише такі дивакуваті типи, як я, тепер хочуть кричати: зупиніть друкарські машини. Бо такі суперечливі й задиристі персонажі, як я, раптом згадують, що кремль насправді робить саме це з березня-квітня 2022 року. Тобто вже чотири роки – для тих, хто рахує; західні, а особливо американські, аналітичні центри, вочевидь, до них не належать. Але погодьтеся: треба мати неабияку сміливість, щоб із таким запізненням наздоганяти війну, яку ти нібито аналізуєш у реальному часі.
Можливо, наступного тижня вони оголосять, що росія ще й вторглася в Україну…?
…і майте на увазі: якщо це "найкращі на Заході" – ті, хто консультує наших "осіб, що ухвалюють рішення", то чого чекати від самих цих "осіб"…?
Та байдуже.
Ще один елемент мильної опери в цій трагікомедії – управління союзами. 25 вересня Зєля оголосив, що IQ47 остаточно вирішив надати Україні ліцензії на внутрішнє виробництво ракет-перехоплювачів Patriot. Мовляв, це довгострокове стратегічне розв’язання проблеми дефіциту перехоплювачів.
…не зважаймо на те, що остаточне рішення ще треба перетворити на щось, на що справді можна покластися. Що це означає лише те, що IQ47, можливо, колись, у якийсь момент у майбутньому, підпише відповідний контракт. І що навіть якщо підпише, це саме по собі ще нічого не означає.
Але справді важливо, принаймні для таких педантичних ідіотів, як я, що це також означає: Зєля не переймається ані коротко- й середньостроковими рішеннями, ані захистом енергопостачання та підприємств, які, якщо виробництво Patriot в Україні взагалі колись справді запустять, можуть бути залучені до виготовлення українських Patriot. Ставити такі запитання широко вважається неввічливим, а отже небажаним.
Ба більше, зневаженим… можливо, навіть блюзнірським…?
Єдине, що має значення, – це так звані "фантастичні новини". Вони приносять купу вподобайок у соцмережах і, знаєте, абсолютно, цілковито й безповоротно відрізняють Україну від росії…
Тим часом обидві сторони й далі робили те, що вміють найкраще: Україна завдала масштабних далекобійних ударів углиб російської території, серйозно пошкодивши щонайменше п’ять… ні, не НПЗ, а виробничих цехів Азовського оптико-механічного заводу в Ростовській області та різних інших підприємств військово-промислового комплексу. Бо історія довела: ніщо не діє проти російської нафтової промисловості так добре, як залишити її в спокої, щоб вона могла відремонтувати пошкодження, завдані влітку… росія, яка принаймні за кількістю нікому не поступиться, наростила нічні повітряні атаки до понад 160 дронів за ніч – тепер із новим реактивним дроном "Герань-5" поряд зі звичним парадом хибних цілей – і завдавала прямих ударів по цивільних дата-центрах у Києві та інфраструктурі в Одесі й Харкові. Єдиною справжньою новиною тут було те, що хтось в Україні, разом із усією ріднею, виявився аж так страшенно здивованим, що ці об’єкти стали цілями…
Та байдуже… На суходолі є набагато, набагато, набагато кращі новини. Через чотири роки після того, як збірна солянка з підрозділів різних українських бригад під час Слобожанського наступу звільнила район на схід від Лимана, навіть на схід від річки Оскіл, український 3-й армійський корпус знову звільняє території на схід від Лимана й на схід від Осколу.
…вже можу уявити майбутні українські підручники історії на цю тему й не можу позбутися очікування, що ці чотири проміжні роки підсумують приблизно так: "не має значення, бо командував Сирський, а Зєля мав стратегічну мудрість Вінстона Черчилля"…
А якщо серйозно: операція "Вівальді" дала змогу звільнити близько 125 квадратних кілометрів, зокрема руїни таких населених пунктів, як Шандриголове, Дерилове й Дробишеве; змусила росіян до складного відступу за річку Жеребець; а найгірше для них – показала, на що здатні ЗСУ, якщо ними належно командують, їх навчають і забезпечують.
І тут я не можу не запитати: то якого біса це було "неможливо" попередні чотири роки…?
Головна відмінність цього разу, мабуть, у тому, як саме все робиться. У вересні-жовтні 2022 року ЗСУ наступали в "класичному/традиційному" стилі: окремі батальйони проривали російські лінії, сідали на MRAP і заходили далеко в російський тил, сіючи хаос. Тепер замість прямих штурмів укріплених позицій основну роботу виконують дрони: здійснюється системна ізоляція російської логістики – безпілотники б’ють по російських наземних шляхах сполучення та знищують квадроцикли й мотоцикли, якими підсилюють російські інфільтраційні групи.
Виявляється, сучасні методи ведення бою, особливо спрямовані проти логістики, ефективніші. "Але", чорт забирай, ці сучасні методи потребують значно кращого командування й підготовки…
…хто б міг подумати…
Щодо причин цієї великої – і дедалі більшої – російської невдачі… та не хвилюйтеся. Це, як завжди, ще одна російська класика. Йдеться про повсюдну культуру системної брехні та завищених звітів місцевих командирів про просування. Тобто про персонажів, привчених приносити "фантастичні новини"… (гм… перепрошую: "Фантастичні Новини", з великих літер), які зазнають провалу, коли з’ясовується, що вони не контролюють територій, про захоплення яких доповіли.
…і як же дивно, що через це російська авіація, артилерія та дрони не можуть бити по українській піхоті, яка насправді просувається…
Принаймні тут висновок очевидний: росіяни анітрохи не покращилися. Можна сказати, що вони довели до досконалості мистецтво перемагати самих себе. Настільки, що я мимоволі питаю себе: може, вони вирішили перевершити Зєлю та його Генерала Фантастичних Новин ще й у дисципліні самообману…?
Гаразд. Гаразд. Хоч раз є "добрі новини", правда ж?
Тепер Дональд Гілл докладно розповість про все це. Тож слово Дону.
Загальний огляд
4 липня Україна заявила, що вивела з ладу 42,74% російських нафтопереробних потужностей. Майже через три місяці, 20 вересня, вона повідомила, що не працюють 45% таких потужностей. 2,26 відсоткового пункта – не надто велике скорочення за три місяці… але це "непоганий" показник чергової зміни в українському виборі цілей…
Водночас наприкінці серпня виробництво на НПЗ лише трохи перевищувало звичайний рівень попиту: пального загалом вистачало, а дефіцит був наслідком проблем із розподілом. Тепер, наприкінці вересня, виробництво лише трохи перевищує нижню межу звичного діапазону попиту. Якби розподіл працював ідеально, дефіциту не було б. Але він не ідеальний, тому в більшості регіонів уже є певний дефіцит або обмеження на продаж.
Угорі. За оцінкою Майкла Бонерта, виробництво пального в росії перебуває біля нижньої межі традиційного попиту. Цього недостатньо, щоб спричинити колапс, але достатньо для локальних перебоїв і широкого дефіциту. За нинішньої інтенсивності українських ударів по НПЗ виробництво зрештою може опуститися нижче звичного діапазону попиту. Внизу. У більшій частині росії діють обмеження на продаж або спостерігається значний дефіцит, а п’ять регіонів близькі до колапсу.
У червні Московський НПЗ атакували, і виробництво зупинилося. У липні росія перекинула пальне з інших регіонів до Москви, що спричинило дефіцит в інших місцях. Після недавнього удару по Московському НПЗ уряд і далі перенаправляє пальне з регіонів до столиці. Його все ще ледве вистачає для звичного попиту, але проблеми з розподілом спричинили критичний дефіцит у п’яти регіонах, два з яких – великі аграрні регіони.
Якщо Україна зможе підтримувати нинішню інтенсивність ударів по НПЗ, уже в жовтні в росії може виникнути реальний дефіцит пального, а проблеми з розподілом зачеплять ще більше регіонів. Водночас у жовтні попит на пальне знижується, а губернатор Ленінградської області заявив, що паливні компанії очікують стабілізації постачання цього місяця.
Усе залежить від того, наскільки швидко Україна зможе пошкоджувати НПЗ і наскільки швидко росія зможе їх ремонтувати. Якщо врахувати атаку 20 вересня на Московський НПЗ, минулого тижня було атаковано загалом шість НПЗ сукупною потужністю 1 млн барелів на добу. Московському та Куйбишевському НПЗ у Самарі знадобиться кілька тижнів, щоб відновити роботу. Пермський, Ільський і Новошахтинський НПЗ у Ростовській області зупинилися без оцінки строків відновлення. Також було уражено Уфимський НПЗ. Частину таких збоїв вдається частково усунути за кілька днів. Але будь-яка зупинка, якою б короткою вона не була, корисна.
На суші найінтенсивніші російські наступальні дії тривають під Добропіллям. росіяни й далі атакують на Слов’янському напрямку, але тиск там слабший, а Україна проводить невеликі зачистки поблизу Миколаївки. росія продовжує атаки біля Оріхова, однак українські підкріплення відбили значну частину її недавніх здобутків навколо міста.
Власне українське просування біля Кам’янського сповільнилося. Українські сили й далі повільно рухаються вперед біля Комара, тоді як російські інфільтраційні групи намагаються просуватися у протилежному напрямку. У Куп’янську росіян витісняють із західного берега Осколу. А під Лиманом нечисленні повідомлення свідчать, що 3-й корпус перемелює російські сили на ширшому фронті, повільно й системно просуваючись уперед.
Куп’янськ
Україна продовжує ліквідовувати російський плацдарм на захід від річки Оскіл.
Лиман
3-му корпусу України знадобилося шість місяців, щоб підготуватися до операції "Вівальді": упорядкувати роботу штабів бригад і батальйонів у всьому корпусі та змінити культуру командування й ухвалення рішень. Рішення потрібно було ухвалювати швидше за росіян. Для цього розвідувальна та інша інформація мала бути доступною, а рішення – ухвалюватися на найнижчому практично можливому рівні командування.
Потім розв’язали всі питання з підготовкою, логістикою та безпілотними системами. Нарешті, треба було ліквідувати російську інфільтрацію від Борової до Лимана, щоб вона не зірвала наступальні дії. Лише після цього операція почалася.
Операція стартувала з ударів по російській логістиці: дрони ізолювали передову від постачання й підкріплень. Ключовим елементом цього етапу стало знищення дизельного трубопроводу з Воронезької області в росії до окупованої Луганської області. Він забезпечував 50% добових потреб російських військ на цьому напрямку в пальному.
Україна вдарила по трубопроводу на території росії в місці, де пальне надходило до нього, а потім – по кожному вузлу, де пальне відбирали з труби й завантажували в автоцистерни. Атакували й склади дизельного пального. Російським бензовозам довелося їхати 200 км до Воронежа, а потім долати ті самі 200 км назад із пальним. Через це вони довше перебували в дорозі й були вразливішими для атак дронів; багато машин було знищено. Дефіцит пального означає, що боєприпаси, вода й харчі не надходять, генератори не можуть живити командні пункти, а батареї дронів – заряджатися.
Атакували й склади боєприпасів, змушуючи росіян ще більше їх розосереджувати, що знижувало ефективність постачання. Удари по ремонтних об’єктах змусили перенести ремонтну базу до Воронезької області, через що шлях техніки до ремонту зріс до 250 км. Це підставляло під атаки дронів ще більше вантажівок. Українські безпілотники уражали цілі на відстані до 120 км і щільно контролювали будь-яку логістичну активність у межах 50 км.
Коли російську передову ізолювали, а російські дрони придушили засобами РЕБ і перехоплювачами, у бій ввели наземні війська – і територія почала переходити з рук у руки. Удари по командних пунктах порушили управління. Для їхньої охорони довелося виділити більше військових, яких уже не можна було використати на передовій. Інші підкріплення зазнавали великих втрат ще до прибуття на фронт. Повітряні й наземні дрони атакували російські позиції, а українська піхота зачищала ліси та села. Наземні дрони навіть розмінували 30 км замінованих маршрутів. На першому етапі операції дронові підрозділи виконали 36 000 ударних місій. Україна перехопила ініціативу й продовжила діяти швидше, ніж росія встигала реагувати; цей процес триває й нині.
За словами Білецького, перший "сезон" "Вівальді" полягав у зачистці Корового Яру, Ярової, Олександрівки та Новоселівки від ворожих інфільтраційних груп і звільненні Середнього. Другий етап – звільнення Шандриголового, Дерилового та Дробишевого. Загальні втрати противника після двох етапів – 3 000 росіян убитими, пораненими або полоненими. Українські втрати мінімізують, висуваючи повітряні й наземні дрони попереду піхоти, щоб виявляти й уражати противника на глибині до 10 км за лінією фронту. Артилерійські снаряди, ракети та удари дронів по командних пунктах, логістиці, резервах і переправах зменшують здатність ворога реагувати й управляти боєм. ППО та РЕБ придушили російські дрони. Другий етап завершено.
60-та бригада України показала частину своїх атак дронами на підтримку "Вівальді". Є також старіші кадри, на яких підрозділ Kraken зачищає підвали на півдні Лимана. Деякі наземні дрони оснащували двома ракетами, які можуть уражати різні цілі або вибити двері, щоб дрон заїхав усередину й підірвався. Кілька дронів послідовно руйнують маскування та захист машини, перш ніж остаточно її знищити (місце позначене на карті).
3-й корпус України опублікував відео, на якому військові зачищають Шандриголове й намагаються переконати батька та його 23-річну доньку евакуюватися. Їхній будинок зруйновано, тому вони живуть у сараї. Чоловік не хоче їхати, бо там його одяг, взуття, інструменти – усе, все його життя.
Двоє військових сидять у HMMWV під укриттям і чекають, доки російський дрон припинить патрулювати їхню ділянку. Коли небо стає чистим, вони їдуть до Шандриголового й розповідають журналісту, що в березні росіяни їздили селом на БТРах і квадроциклах із прапорами, ніби вже виграли війну. За чутками, росіяни навіть обирали собі будинки, в яких житимуть після війни. Українці знайшли мегафон і використовували його, щоб переконувати росіян здаватися; дев’ятеро так і зробили.
Патруль у лісі почув кашель. У бліндажі знайшли росіянина, який охоче здався. Він сказав, що йому обіцяли лише три місяці в Україні. Йому повідомили, що він потрапить на обмін полоненими. Він запропонував воювати за Україну, пояснивши, що їм навіть не давали води. Українець відповів: ну, "велика росія", а чого ти очікував?
Патруль захопив одного росіянина в бліндажі, але двоє інших відмовилися виконувати накази. Один підвівся, повільно пішов у дерева й далі ігнорував команди. Зрештою, їх застрелили. Пізніше українці знайшли засідкову позицію на п’ятьох людей, а отже, десь залишалися ще двоє.
Двоє військових розвідувального батальйону 3-го корпусу України зачистили 3 км лісу, остерігаючись мін і росіян. Вони взяли в полон одного росіянина, літнього чоловіка, який в обмін на їжу розповів про всі відомі йому позиції в цьому районі.
Наступного дня до них приєдналася інша піхота, і вони рушили атакувати ці позиції, застосовуючи почергове пересування під прикриттям. Групу поділили на дві частини: одна залишалася на місці й була готова відкрити вогонь у разі появи противника, поки друга рухалася вперед. Пройшовши 50-100 метрів, перша група зупинялася й забезпечувала прикриття, а друга підтягувалася до неї. Потім цикл повторювався.
Вони отримали повідомлення від дрона про двох росіян, які наближалися, й стали чекати. Коли росіяни з’явилися, першого підстрелили й поранили, а другий кинувся тікати під вогнем автоматів і кулемета. За ним полетів дрон їхнього відділення, а слідом рушили українці. Вони відкрили вогонь по ще одному росіянину, який виходив із бліндажа. росіяни одразу здалися. По українцях відкрили вогонь інші росіяни, тож уся група відійшла.
Загалом у полон взяли чотирьох росіян – усі були засудженими й дуже зраділи, почувши, що їх нагодують. Потім вони зрозуміли, що літній чоловік "здав" їх за їжу, і почали погрожувати йому трибуналом, хоча самі вже були полоненими.
Слов’янськ
Рай-Олександрівка – ключова ділянка місцевості; боротьба за село протягом останніх шести місяців добре задокументована. 18-та бригада України зачищає багатоквартирний будинок у Миколаївці (на карті). Машина медичної евакуації зазнає удару дрона, але продовжує виконувати завдання (на карті).
Костянтинівка
Територіальних змін не було.
93-тя бригада України – відмінний підрозділ, який нечасто публічно розповідає про свою діяльність. Вона показала, що також переносить наземні дрони повітряними безпілотниками й висаджує їх за 10 км у російському тилу, щоб порушувати логістику та роботу командних пунктів.
Добропілля
Корпус "Азов" ліквідував інфільтраційні групи на південь від Новомиколаївки в операції, що почалася 7 серпня. 193 росіян було вбито, 44 поранено, 3 взято в полон. За схемою, яка нині стала стандартною українською доктриною, поле бою ізолювали дронами, не даючи росії вводити нові війська, а потім використовували безпілотники як основний засіб знищення виявлених росіян. Після цього наземні підрозділи зачищали місцевість від тих, кого могли пропустити дрони.
"Азов" застосовував цю саму тактику рік тому на цій же ділянці, коли Сирський іще посилав війська у фронтальні атаки.
Серед залучених українських підрозділів – 1-й і 6-й батальйони бригади "Азов", підрозділ спеціальної розвідки Ultima Ratio, загін спеціальних операцій "Туман" і батальйон "Шквал" 425-го окремого штурмового полку "Скеля". Додаткову підтримку дронами забезпечувала Laser’s Group.
Командир батальйону "Шквал" сказав: "Якщо противника було складно вибити через укриття або ризик загибелі чи поранення наших людей, ми завдавали ударів і власними засобами, і засобами 12-ї бригади, використовуючи FPV-дрони та бомбери".
Це приємна зміна порівняно з тим, як 425-й використовували за попередніх власників… е-е-е… командування.
147-ма артилерійська бригада цього місяця виконала 131 логістичне завдання.
Анімоване пояснення російських інфільтраційних операцій.
Комар
Україна просувається в напрямку Солодкого та Павлівки. Російські інфільтраційні групи по 3-6 осіб проходять через Новогригорівку. Україна тисне на Комар. Українські сили контролюють село Запоріжжя й рухаються до Дачного. росія все ще утримує Дачне й намагається просуватися на Філію.
Гуляйполе
російську вантажівку з артилерійськими снарядами відстежили й атакували після того, як вона заїхала в ангар.
Запоріжжя
Українські підкріплення взялися до справи: дронами відсікли нові російські інфільтраційні групи навколо Оріхова та зачистили значну частину території від тих, хто вже проник туди. Невеликі групи росіян залишаються в Оріхові та Малій Токмачці й, імовірно, незабаром будуть ліквідовані. росія й далі надсилає інфільтраторів, але їх систематично знищують.
Україна також зачистила Павлівку від інфільтраторів, однак росія продовжує надсилати їх із Малих Щербаків.
На заході Україна взяла останній квартал Степногірська, що залишався під контролем росіян, і продовжує утримувати північну частину Плавнів. У Малокатеринівці в росії все ще є невелика кількість інфільтраторів, яких постачають через густу рослинність у водосховищі, що обміліло після руйнування Каховської ГЕС.
росія
Із 32 великих російських НПЗ 27 були атаковані щонайменше один раз, а деякі – по 15 разів. Решта п’ять розташовані в Сибіру й поки що залишаються поза досяжністю України.
У червні обсяг переробки нафти у росії впав до найнижчого рівня за 20 років і був на 30% нижчим, ніж у 2025 році. Порівняно з 2025 роком виробництво бензину скоротилося на 20%, дизельного пального – на 30%.
Установки первинної перегонки нафти (АВТ) виконують початкову переробку сирої нафти. Установки каталітичного крекінгу (FCC), гідрокрекінгу, риформінгу та гідроочищення забезпечують вторинну переробку. АВТ можна відремонтувати за 1-2 тижні. Ремонт установок вторинної переробки може тривати 6-8 місяців. Україна дедалі ефективніше обирає цілі, через що зростає кількість як коротких, так і тривалих зупинок.
Ціни на пальне в росії щонайменше на 15% вищі, ніж торік. Інше джерело стверджує, що від початку року бензин подорожчав на 21%. Ціни можуть бути індикатором дефіциту. Якщо виробництво впаде нижче звичного попиту, вони мають почати зростати значно швидше.
В Уфі дрон влучив у будівлю, що зводиться, і, ймовірно, її не врахували під час планування маршруту польоту. Уфимський НПЗ також було уражено, але трубопровід захистив установку перегонки, на яку цілилися. Новошахтинський НПЗ у Ростовській області зупинив виробництво після атаки. Самарський НПЗ зупинявся після червневого удару, а після ураження двох установок перегонки його знову зупинили. На Ільському НПЗ пошкоджено три технологічні установки та п’ять резервуарів для нафти, виробництво припинено. Пермський НПЗ щойно завершив ремонт, коли його знову атакували, спричинивши великі пожежі та пошкодження. Роботу знову зупинили.
Тольяттінський хімічний завод знову зазнав удару.
Завод електроніки "Іскра", розташований за тисячу кілометрів від кордону, виробляє напівпровідники та інші компоненти для ракет і систем ППО.
Через знищення великої кількості резервуарів для нафти й нафтопродуктів як сховища почали використовувати залізничні цистерни. Партизани тепер атакують і їх; група "Свобода росії" завдала збитків на 10 млн доларів.
BBC і "Медіазона" встановили імена 258 989 росіян, загиблих в Україні. Дослідники вважають, що це 45-65% від реальної кількості загиблих. Україна заявляє, що росія втратила понад 1,5 млн військових убитими й пораненими.
Після запуску обмеженої кількості супутників "Рассвет" російські удари по Україні стали точнішими. У статті наведено анімовану картину руху супутників "Рассвет" над Україною протягом 24 годин (навпаки, RFE/RL пише, що нинішнього угруповання вистачає лише на обмежені вікна зв'язку, а терміналів "Рассвет" на російських дронах чи ракетах поки не виявляли – iPress).
росія запускає дрони з баз, де є пускові рейки, гаражі, місця заправки, бункери для бойових частин, генератори, засоби РЕБ і ППО. Ці споруди розосереджені; частина заглиблена, захищена земляними валами або вкрита ґрунтом чи бетоном. Більшість дронів не здатні пробити такі бункери, але Україна застосовує бойові частини, розраховані на ураження укріплень. Навіть якщо дрон пробиває бункер, вибух зазвичай обмежується ним. На таких базах можуть зберігатися сотні дронів і тисячі бойових частин. Зруйновані споруди швидко відбудовують. російські пускові розрахунки є пріоритетними цілями, але довго на стартових позиціях не затримуються. Якби Україна мала балістичні ракети, це значно ускладнило б російські запуски дронів.
Українські дрони атакували базу безпілотників "Цимбулова" в Орлі. Частину бункерів пробито, ангари пошкоджено, на майданчику підготовки до запуску знищено кілька дронів.
Озброєння й техніка
Мета полягала в тому, щоб пришвидшити виробництво артилерійських снарядів і не загрузнути в бюрократії. У листопаді 2022 року США без конкурсу уклали контракт із General Dynamics, а виробництво почалося ще до остаточного узгодження умов контракту з урядом. Замість відтворення виробничого майданчика зі столітньою історією компанія вирішила автоматизувати виробничу лінію за допомогою турецьких роботів. Працівники відвідали турецький завод, але виробник Repkon, посилаючись на конфіденційність клієнтів, не дозволив армії США та General Dynamics оглянути повну артилерійську виробничу лінію в роботі. Три лінії замовили, не знаючи, чи здатна бодай одна з них нормально працювати.
Механізми калічили снаряди. Роботизовані маніпулятори виходили з-під контролю й трощили предмети поруч. Іноді одним із маніпуляторів дистанційно керував хтось із Туреччини. У самій будівлі була погана вентиляція, стояла висока температура, стіни тріскалися й пропускали дощ. Здавалося, навіть фундамент зсувається або просідає.
Армія зупинила роботи на двох із трьох виробничих ліній і заплатила за них 26,3 млн доларів, хоча вони не виготовили жодного снаряда. Загалом армія витратила 533 млн доларів і заявила, що більше не вкладатиме грошей у завод, але ні General Dynamics, ні Repkon не понесли відповідальності за відсутність результату.
Адміністрація Трампа скасувала вимоги до звітності приватних компаній у США, завдяки яким правоохоронці могли відстежувати відмивання грошей, обхід санкцій та іншу незаконну діяльність. Минулого місяця Міністерство фінансів остаточно припинило збір даних про власників приватних американських компаній, заявивши, що це зменшить обтяжливу звітність для мільйонів законослухняних власників без шкоди для національної безпеки. Закон про корпоративну прозорість 2021 року вимагав збирати ці дані, але адміністрація Трампа ставиться до законів як до незручності.
Міністерство внутрішньої безпеки, Міністерство оборони та Секретна служба витратили 2 млн доларів на програмне забезпечення, яке, як вони вважали, створила американська компанія. Насправді компанія приховувала російське походження власників. Вона також працювала на російські спецслужби й урядові міністерства. Американського номінального керівника заарештували в Айдахо, а російського співзасновника – в Лондоні, коли він збирався сісти на літак до Туреччини. Обом висунули обвинувачення у змові з метою шахрайства з використанням електронних засобів зв’язку та приховуванні справжнього походження бізнесу і його продуктів.
Завод вуглецевого волокна "Алабуга-Волокно" в росії планує до 2029 року збільшити річне виробництво на 500 тонн вуглецевого волокна; за оцінкою експерта, цього вистачить для виробництва додаткових 28 000 дронів "Герань" на рік, тобто на 78% більше за нинішній оцінний рівень. На початку цього року завод отримав із Китаю 46 тонн матеріалів для виробництва вуглецевого волокна. Він намагається зменшити залежність від іноземних джерел матеріалів.
"Алабугу" прикривають кілька комплексів ППО "Панцир", але одне джерело стверджує – хоча супутникові знімки цього не підтверджують, – що нові об’єкти для додаткового захисту будують під землею, а споруди розосереджують, щоб зменшити наслідки можливих ударів.
Командир дроново-артилерійської бригади 2-го корпусу розповів про роль артилерії на полі бою, де домінують безпілотники.
Дрони перевершують артилерію за дальністю й забезпечують майже безперервне спостереження за полем бою. Через це артилерії довелося змінити спосіб роботи. Позицію треба викопати й замаскувати. А перш ніж заводити на неї гармату, потрібно або очистити небо від ворожих дронів за допомогою РЕБ і перехоплювачів, або дочекатися відповідної погоди. Навіть після розгортання на позиції 95% атак усе одно виконують дрони, бо вони дешеві й точні.
Коли надходить вогневе завдання, небо має бути вільним від ворожих дронів. Зазвичай потрібно 3-5 снарядів, щоб пристрілятися по цілі, після чого ще п’ять використовують для її ураження; кожен снаряд коштує 2 000 доларів. Балістичний радар вимірює швидкість снаряда, що дуже допомагає визначити точку влучання й скоригувати наступний постріл за допомогою власного дрона-коригувальника.
Артилерія все ще потрібна через туман, сильний вітер і сніг. На снаряди не діє радіоелектронна боротьба, і їх не можна перехопити. Артилерія також здатна руйнувати споруди й змушувати піхоту ховатися в укриттях.
Артилерійські системи українського виробництва мають чимало переваг, бо вони простіші, легші в ремонті, а відновлювати їх в Україні можна швидко. Спроба ремонтувати західну артилерію в Україні може призвести до втрати гарантії. Буксировані гармати з короткими стволами легше приховати, ніж самохідні з довгими. Коротший ствол зменшує дальність на 3-4 км, але підвищує шанси гармати вижити. Корисними залишаються й буксировані 105-мм гармати. Одну з них використали для вогневого завдання, а росіяни вирішили, що це міномет, і почали шукати його за 5-6 км від фронту, тоді як гармата стояла за 8-9 км і стріляла на 10-12 км. Вона невелика й під час пострілу створює мало спалаху та пилу. Командир також хотів би зберегти на озброєнні 203-мм гармату, бо один її снаряд може пробити щонайменше два поверхи будівлі.
"Короткодальні" артилерійські снаряди мають дальність 14-18 км, порівняно з іншими боєприпасами дешеві й масово виробляються, зокрема в Україні. Далекобійні боєприпаси з хорошим порохом мають дальність близько 30 км, а з донним газогенератором – ще більшу. Вони менш доступні, швидше зношують ствол, а спалах у сутінках або на світанку видно за кілька кілометрів. Імовірність виявлення гармати на відстані 30 км нижча, ніж на 18 км, але командир вважає оптимальним співвідношення 60% далекобійних і 40% звичайних снарядів.
