Наприкінці вересня в Румунії спалахнула дискусія довкола березневої поїздки до Бухареста посолки США в Греції Кімберлі Гілфойл. Міністерка закордонних справ Оана Цою заявила, що це була приватна ділова поїздка поза будь-яким офіційним мандатом. Водночас оприлюднені відеокадри показали, що 31 березня Гілфойл вечеряла в бухарестському ресторані Isoletta з лідером Соціал-демократичної партії (PSD) Соріном Гріндяну, тодішнім міністром енергетики Богданом Іваном і радником президента Нікушора Дана Флоріном Владікою.
Гріндяну підтвердив зустріч і сказав, що йшлося про роль Румунії у Вертикальному газовому коридорі – маршруті, яким американський скраплений природний газ планують постачати з Греції на північ, зокрема до України. PSD наполягає, що інші припущення щодо змісту вечері є вигадками. Відео зустрічі оприлюднило румунське видання G4Media.
Додаткової гостроти історії надало розслідування Wall Street Journal від 25 вересня. За словами одного з його співрозмовників, під час іншої вечері в Афінах Гілфойл, обговорюючи можливе падіння румунського уряду, нібито сказала: "Ми можемо зробити це з будь-якою країною, з якою захочемо. Ми можемо зробити це й тут". Її адвокат Джессі Бінналл це заперечив. Те саме розслідування стверджувало, що зареєстрований у США лобіст Крістос Марафатсос, якого оплачує грецька будівельна група Aktor, супроводжував Гілфойл на зустрічах з іноземними посадовцями, коли вона просувала американський газ, що продається через Atlantic-SEE LNG Trade.
Газова угода, яку уряд не підтримав
У центрі суперечки опинилася пропозиція купувати американський LNG упродовж 20 років через Atlantic-SEE. У грудні 2025 року державна газова компанія Romgaz проаналізувала проєкт і відмовилася його підписувати. За її оцінкою, газ із доставкою коштував би €33-42 за МВт·год за прогнозних європейських цін €30-40 у 2030-2040 роках, а можливі щорічні збитки могли становити від €50 млн до €310 млн.
16 січня 2026 року міністр енергетики Богдан Іван звернувся до президента Нікушора Дана і прем'єра Іліє Боложана з проханням надати мандат на переговори щодо міжурядової угоди зі США про закупівлі LNG через румунського трейдера Nova Power & Gas. Він просив надати переговорний мандат за підтримки МЗС, Міноборони та спецслужби SRI, отримати схвалення Вищої ради національної оборони й повідомити Єврокомісію. У листах ішлося, зокрема, про необхідність уникнути "ризику дипломатичної блокади" у відносинах зі стратегічним партнером.
Однак керівники Romgaz і оператора газотранспортної системи Transgaz відмовилися долучатися до такого формату, а президентська адміністрація та уряд не дали Івану запитаного мандата, посилаючись на ціну й економічні ризики. Сам Іван згодом розповідав, що у відповідь почув від Боложана лише "Подивимося". Водночас він стверджував, що транзит американського газу коридором міг би приносити Transgaz близько €250 млн на рік.
Nova Power & Gas, яку контролюють брати Теофіл і Сіміон Мурешани, у листопаді 2025 року підписала угоду про співпрацю з Transgaz та Atlantic-SEE щодо постачання до 1,4 млн тонн американського LNG щороку. Компанія одночасно є партнером державної Nuclearelectrica у проєкті малих модульних реакторів NuScale в Дойчешті.
Саме цей ядерний проєкт також опинився під перевіркою уряду Боложана. Контрольний орган прем'єра перевіряв близько одного мільярда леїв витрат на проєкт, а у вересні 2026 року повідомив, що вартість земельної ділянки для проєкту була завищена, тоді як оцінна вартість проєкту зросла із $2,7 млрд до $6,5 млрд. Акціонери Nuclearelectrica передали матеріали до Національного антикорупційного директорату. Nova Power & Gas заперечує, що завдала збитків; її власникам у цій справі обвинувачень не висували.
Відставка уряду
25 квітня партія PSD вийшла з коаліції Боложана. Уже 27 квітня колишній віцепрем'єр від соціал-демократів Маріан Няксю оголосив про спільний вотум недовіри з ультраправим Альянсом за об'єднання румунів (AUR), а наступного дня документ подали до парламенту разом із меншою групою PACE – Întâi România. 5 травня 281 депутат і сенатор проголосували за вотум недовіри, і уряд було відправлено у відставку.
Така послідовність подій породила підозри щодо можливого зовнішнього впливу, особливо після повідомлення про приватну вечерю Гілфойл. Однак доступні документи цього не доводять. Вони показують, що Nova Power & Gas, міністерство енергетики під керівництвом PSD та Atlantic-SEE підтримували довгострокову газову угоду, яку Romgaz, Transgaz і уряд Боложана не схвалили.
Лідер AUR Джордже Сіміон заявив, що не обговорював із Гілфойл усунення уряду. Сенатор AUR Петрішор Пею також сказав, що американська дипломатка "не написала жодного слова" у тексті вотуму недовіри. Натомість лідер Союзу порятунку Румунії Домінік Фріц публічно запитав Гріндяну і Сіміона, чи не було усунення уряду виконанням зовнішнього замовлення. Заяви про державну зраду щодо Гріндяну, Івана і Сіміона подав депутат Александру Дімітріу; сам факт подання заяв не означає їхньої вини.
Водночас слід зауважити, що ще 26 лютого Гріндяну публічно заявив про внутрішнє голосування в PSD щодо того, чи має Іліє Боложан залишатися прем'єром і чи повинна партія надалі перебувати в коаліції з USR. Причиною він називав невдоволення рішеннями прем'єра. Тобто суперечка про подальшу долю коаліції стала публічною більш ніж за місяць до вечері з Гілфойл.
До кінця березня конфлікт уже був відкритим. PNL звинувачувала PSD у спробі домогтися зміни прем'єра, тоді як Боложан захищав заходи зі скорочення бюджетного дефіциту.
25 квітня PSD вийшла з коаліції. 28 квітня соціал-демократи разом з AUR подали вотум недовіри, а 5 травня 281 депутат і сенатор проголосували проти уряду за необхідних 233 голосів. Кабінет Боложана впав.
Рейс на Міконос: хто летів і навіщо
8 липня, через два місяці після падіння уряду Боложана і через 16 днів після провалу спроби затвердити інший уряд, приватний літак вилетів із бухарестського аеропорту Беняса на грецький острів Міконос і того ж дня повернувся. Згідно з витоком пасажирського списку та заявами учасників, на борту були суддя Конституційного суду, голова регіонального суду, очільник сенатського комітету з енергетики, колишній прем'єр, керівники державних компаній і бізнесмени.
Політ оплатила Румунська торгово-промислова палата (CCIR), яка заявила, що делегація зустрічалася з потенційними американськими інвесторами. За словами її президента Міхая Дарабана, йшлося про можливі інвестиції на понад €100 млн у промисловість, енергетику, залізниці та виробництво сільськогосподарської техніки. Однак майже через три місяці палата так і не назвала ні інвесторів, ні компанії, які вони представляли, ні місце проведення зустрічі.
Серед пасажирів називали сенатора Іштвана-Лоранта Антала, який очолює енергетичний комітет Сенату; власника найбільшої приватної залізничної групи Румунії Grampet Грую Стойку; керівника Bucharest Airports Богдана Міндреску; суддю Конституційного суду Крістіана Деліоргу; голову Трибуналу Констанци Маріуса Кетеліна Кройтору; кількох бізнесменів і колишніх міністрів. Колишній прем'єр Віктор Понта спочатку казав журналістам, що не пам'ятає поїздки, але згодом підтвердив її й заявив, що їздив "з людьми, які хочуть інвестувати в Румунію".
Організатор поїздки Міхай Дарабан пояснював, що група пробула на острові лише чотири-п'ять годин, без ночівлі й відпочинку на пляжі. CCIR стверджує, що заплатила за рейс із власних доходів, однак його вартість не розкрила. Оприлюднені оцінки коливаються від понад €20 тис. до приблизно €50 тис.
Судді, бізнес і можливі конфлікти інтересів
Особливу увагу привернула участь суддів. Президент Трибуналу Констанци Кройтору очолює суд, де розглядаються справи компаній, пов'язаних з іншими пасажирами рейсу. Судова інспекція Румунії почала перевірку можливого порушення правил поведінки, але висновку поки не оприлюднила. Жодних оприлюднених доказів того, що Кройтору втручався у справи на користь інших учасників поїздки, немає.
Суддя Конституційного суду Деліорга раніше голосував під час ухвалення рішень, які були вигідні Дарабану – щодо землі виставкового комплексу Romexpo та додаткового строку перебування Дарабана на чолі CCIR. Дарабан відповів, що рішення були б такими самими незалежно від голосу Деліорги. Сам суддя назвав поїздку суто приватною і заявив, що справи Конституційного суду на Міконосі не обговорювалися.
Сенатський комітет із конституційних питань перевіряє рейс на Міконос, а також інший приватний переліт до Ніцци, у якому брав участь Деліорга. Скарги щодо поїздки також подані до антикорупційної прокуратури та Національного агентства доброчесності.
Де перетинаються дві історії
Найбільший інтерес викликають не прямі докази, а перетини між двома сюжетами. Дарабан називав серед сфер інтересу американських інвесторів енергетику, залізниці та аграрне машинобудування. Водночас серед учасників поїздки були голова сенатського енергетичного комітету, комерційний директор державного нафтового термінала та власник найбільшої приватної залізничної групи країни.
Ще один збіг стосується грецької Aktor, яка володіє 60% Atlantic-SEE – компанії, що мала постачати американський LNG. Aktor має нерухомість на Міконосі, однак немає оприлюднених свідчень, що компанія організовувала липневу зустріч або брала в ній участь. Так само немає підтверджень присутності Гілфойл, її лобіста Марафатсоса, керівників Aktor, Atlantic-SEE чи представників Venture Global, постачальника газу для Atlantic-SEE.
Немає й доказів, що на Міконосі обговорювали саме Вертикальний газовий коридор або контракт, який раніше не підтримав уряд Боложана. Зв'язку липневого рейсу з Богданом Іваном чи Nova Power & Gas у відкритих матеріалах також не встановлено.
