Ситуація з орковськими дронами, які розбирають Київ – стала просто черговою з 100500 проблем, повязаних з системним баченням (точніше не-баченням) інновацій у військовій сфері.
Мешканці Херсона, що потерпають від FPV, або мешканці Запоріжжя, що потерпають від КАБів - не дадуть збрехати.
Коли ми «просираємо» якусь проблему – ми просираємо її глобально.
Просто цей кейс стався з киянами.
Яких багато, і які (в масі) не очікували, що з ними трапиться таке лихо. А орки побачили технологічну можливість (дешеві швидкісні дрони) – і в повній мірі її реалізували, для досягнення військового результату.
І це те, в чому вони на голову випереджають нас.
Але ще більшою проблемою є навіть не самі герані у Києві.
Проблемою є те, що у нас повністю відсутні чинники, які б могли це змінити.
Бо в більшості напрямків інновації вперлись у стелю - ми фактично вичерпали нішу «дешевих/простих» технологій.
Всі ті «дроні за 500 баксів, які збирають домохозяйки» - вже скінчились.
Тобто все просте – вже зроблено. Тепер дійшла черга до складного. А складне – то дорого/долго/геморно. І ризиковано.
Зараз тільки початок інвестицій, в технологічний продукт - буде стартувати з десятків/сотень тисяч доларів.
І отут ми і доходимо до нашої основної проблеми.
Типовий шлях виробу ОіВТ «зараз» виглядає так:
Вклали гроші – отримали продукт – кодифікували – знайшли військових які підпишуть «потребу» - отримали держконтракт. Якщо повезло виконати без штрафних – заробили грошей.
Кінець.
Але. Через півроку продукт застарів.
І якщо в «простих» технологіях, типу FPV – вуєнні на лабах розібрались, «требо передавач не на 3 вата, а на 4».
Власник виробництва почухав потилицю, сказав «хрін з вами, на дроні +1000 грн і буде вам новий передавач» - це ще якось працює.
То в складних технологіях ти можеш впертись в технологічну стелю, «пробивання» якої може коштувати вже геть інші гроші.
Наприклад – граємось в детекцію FPV.
Камери (да хоч тепловізори), звук – це все сотні доларів. Ну тисячі.
Але щоб воно працювало надійно – це радари. А це - вже десятки/сотні тисяч доларів за систему.
З важкою технікою ще більші проблеми. Зміни потребують перепроектування корпусу, змін у виробництві, додаткових матеріалів…
І ось тут виникає питання – ми вже маємо продукт.
Кодифікований, він вже продається.
Робити суттєвий апгрейд – вкладати дикі гроші. R&D, закупки нових матеріалів.
Починати новий процес кодифікації – увесь юридичний гемор.
Нащо?
Наприклад:
президент наказав купити 50 000 НРК в 2026 році.
Він же не сказав «купити 50 000 хороших НРК», чи «50 000 НРК, що відповідають сучасним вимогам».
А якщо требо просто продати 50 000 НРК – то чому б їх і не продати.
Таким чином, бачимо насправді 2 проблеми:
- порог інвестицій в МілТек стрімко зростає.
А Палмеров Лакі та Еріков Шмідтов щось якось не видно на горизонті, тому -
- відповідно, стартапи інвестуються «великими гравцями сучукрмілтек».
Які приносять сформований бизнес-процес, кінцем якого є держамовлення.
Не початком нового циклу, як мало б бути, а саме кінцем.
А якщо хтось з осіб, приймаючих рішення, намагається перестати покупати щось, що не відповідає сучасним умовам – то він може і «за забор» сходити негайно (колишній міністр оборони не дасть збрехати).
І ситуація з реактивними дронами - просто стала блискучим прикладом цієї моделі роботи.
За функціоналом, я відвідую десятки виставок, презентацій, газерінгов, пітчінгов і прочьої зумерської херні
Минулого року запросили оцінити перехоплювач.
Іхати – в жопу світу, вихідний, сонце пече. Але хто я такий, щоб не дивитись на інновації.
Тим більше – готовність 95%, TRL8 (!!!), «знаходиться у процесі кодифікації», інвестують виробники з Мілтеку – має бути все тіп-топ.
Бери та збивай.
Сурова реальність:
FPV у формфакторі «пісюн», відео-аналог, виключно ручне керування (915, куди ж без неї), ніякої ні з чим інтеграції, з визначених характеристик – тільки максимальна швидкість 250 км\ч. Тривалість, дальність, висота «в процесі уточнень». Бойового (чи хоча б тренувального) досвіду – ясен васен - нема.
Питаю:
- ви можете перехоплювати шахеди в такому виконанні тільки атакою з задньої полусфери (навздогін). Для цього потрібно мати запас по швидкості мінімум 25-30%. Що буде, якщо шахед полетить швидше?
- Такого не може бути.
- Чи плануєте ви інтеграцію автопілота, самонаведення, директивного керування, радіолокації, систем наведення?
- Це непотрібне, наша ставка-простота та дешевизна, 1000 доларів за дрон.
- Для одного ешелону оборони навколо одного Києва знадобиться мінімум 12-15 позицій. Тобто 36-45 підготованих екіпажів - тільки на один ешелон. А ваша «система» - вона насправді не зовсім і система, і масштабуванням тут навіть не пахне.
- Ні, навпаки. Перехоплювач зможе освоїти будь який ФПВішник, без всіх складнощів з інтеграцією та підготовкою.
Ясно - понятно, до побачення.
(доречі, вони вже кодифіковані, і цілком успішно продаються)
Сьогодення:
сама по собі швидкість перехоплювача – не є перешкодою для перехоплення.
ЗРК успішно, та цілком надійно, перехоплюють повітряні цілі, які, інколи, мають на порядок вищу за них швидкість.
Перешкодою є недостатня швидкість реакції безволосої мавпи для перехоплення на зустрічних (!!!) курсах – і відсутність адекватної системи автоматичного наведення.
Радіолокаційне виявлення, розрахунок траєкторії цілі, видача керування засобу перехоплення – технологія, яка успішно винайдена у 50х роках минулого сторіччя.
Більше того, враховуючи характеристики ФПВ-дронів (зміна швидкості та напрямку руху) – це навіть простіше, ніж керування ракетою.
Більше того. У нас вже був «весняний» факап.
Коли Україна спочатку продала 100500 дронів нещасним арабам, що потерпають від шахедів.
А потім внєзапно виявила - що у арабів з керуванням ФПВ геть не альо.
І довелось внєзапно знайти та відправити туди ще 200+ фахівців.
Ці мало б наштовхнути на думку, що з «технологією» щось не те.
Але ніт.
Тому - виробники просто рік робили просто-дрони.
Пройшов рік, противник змінив технологію - і ми лишились за бортом.
Точніше, не так: ми насправді нехера не зрозуміли, і знов намагаємся наздогнати, збільшуючи швидкість дрону перехоплювача. Щоб «доганяти» Герань.
А не створювати систему перехоплення.
І якщо узкі замінять двигун (на той, що ми з колегою 2 роки обговорюємо) – вони приберуть їх візьке горлишко поставок (китайські двигуни), і зможуть легко зробити Х2 по кількості дронів.
Або - збільшать потужність існуючих двигунів, допрацюють аеродинаміку – збільшать швидкість. І щоб перехопити такий дрон – знадобиться надзвуковий перехоплювач (а це вже геть інша історія).
І ось тоді - настане справжня жопа - вже геть іншої глибини.
Це - в розрізі приватних виробників.
Теоретично, ще мала б якось працювати державна система.
А тут все ще простіше.
Для того, щоб державна установа почала витрачати державні гроші – вона повинна отримати або сформовану потребу, або ТТЗ на розробку - від військових.
Для цього збираються 100500 нарад, створюються робочі групи, проводиться збір даних та узагальнення вимог.
І тому, з цим напрямком все просто - зазвичай, ТТЗ встигає надійно та безповоротньо застаріти - ще до початку самих робіт по впровадженню.
А через роки 3, коли народжується сам виріб – ти навіть придумати не можеш, де його застосувати.
Да, Аркадій?
Тому ситуація з реактивними дронами ще не один раз повториться.
Бо ми не робимо висновків.
Більше того – у системі, що побудована – реалістичні зміни неможливі.
І саме це – основна жопа
