Завжди відчуваю певний дискомфорт, коли називаю якогось політика популістом, бо кожен політик є популістом за визначенням, хоча, звичайно, деякі виділяються особливо.
Так от, Олексій Гончаренко - популіст. Просто інколи ви потрапляєте в цільову групу його populos, а іноді - ні.
Наприклад, коли він «рубає» на своїй ТСК всіляких Умерових-Джумаділових-Штілерманів, ви тішитеся всі. Коли наїжджає на ТСК, то чимала частина. А коли говорить про негайне підписання миру, то ви його терміново записуєте в зрадники, хоча людей, які розділяють його думку, в країні чимало.
Скажу вам свою позицію щодо негайного підписання миру. Я маю замало інформації, аби бути впевненим, що з Путіним можна сьогодні домовитися на якихось прийнятних для нас умовах (хоча пробувати потрібно - К.В.)
Я також не знаю, чи можемо ми отримати від союзників взамін компромісу з Путіним достатні гарантії безпеки й невідновлення бойових дій (як на мене, є лише одна така гарантія - військовий паритет із Росією - К.В.)
Але я точно знаю, що сама по собі широка суспільна дискусія відносно умов завершення війни зайвою нам не буде.
Крім усього іншого, вона позбавить Зеленського «козиря» в розмові з Трампом, коли український президент, киваючи на непримиренність суспільства, може затягувати війну задля збереження своєї влади
