На Ростовщині знову "расчленінград", скрепні розваги православного каганату. Написала про це, але в не звичному стилі, бо сухі новини втомлюють та й часи такі, що про багато речей варто говорити езоповою мовою. Давно мріяла проводити паталогоанатомічні дослідження війни, війни в яку грають удвох, війну яка може закінчитись тим що один дракон вмре народивши іншого дракона, війни яка немов богиня Калі має багато рук, а в нашому випадку ще й багато голів.
Протокол розтину. Запис №2
Об'єкт дослідження: Соціокультурна тканина та моральний стан російського суспільства.
Дата розтину: 2 листопада 2026 року.
Клінічний діагноз: Глибока інституційна дегенерація, тотальний некроз емпатії, побутове та державне ультранасильство.
Анатомічне дослідження провів: Патологоанатом війни.
ЗОВНІШНІЙ ОГЛЯД ТА АНАМНЕЗ (КРИМІНАЛЬНИЙ СУБСТРАТ)
Останні новини з Аксайського району, що під Ростовом-на-Дону: 26-річний чоловік після дорожнього конфлікту забив до нестями подружню пару на очах їхніх дітей, вивіз за місто, зарізав і розчленував.
Ця подія не здивувала росіян. Зовсім. Це звичне явище. У соцмережах навіть виринула стара-нова назва «ісконно русскіх обичаєв» — «РасчленінГрад» (яку користувачі швидко переформатували на «РасчленінДон»). Розчленування трупів на росії стало настільки поширеним та буденним процесом, що там цим нікого не здивуєш. Здавалося б, країна «скрепів», православ’я та високої моралі — саме так презентують себе громадяни рф — і раптом абсолютна банальщина у православному каганаті, без емпатії та здивування.
Оскільки ми здійснюємо аутопсію війни та російського соціуму, варто поглянути на природу таких злочинів крізь призму кримінальної психології та патологоанатомії суспільства, порівнявши свіжий ростовський випадок із класичними резонансними справами.
ВНУТРІШНЄ ДОСЛІДЖЕННЯ (АНАТОМІЯ ЖОРСТОКОСТІ)
Під час препарування соціокультурних причин ультранасильства виявлено такі чинники деструкції:
1. Тваринний страх та радянський імпринтинг
Перша реакція звичайної людини на новину про розчленування — це жах і думка про патологічних маніяків. Проте 90% таких випадків не мають жодного стосунку до канібалізму чи містики. Це суто прагматичні дії, які в науці називаються дефенсивним (захисним) розчленуванням. Злочинець діє через тваринний страх перед в’язницею. Доросле мертве тіло важить від 70 до 100 кг, воно важке й безформне — непомітно винести його повз камери та сусідів практично неможливо. Розчленування дозволяє упакувати останки у звичайні сумки.
Радянський наратив «нету тела — нету дела», який тодішня правоохоронна система вбивала в голови мас, дав свої плоди й осів у підсвідомості російсько-радянської людини. Навіть молоді люди, які ніколи не жили в СРСР (як аксайський вбивця 2000 року народження), чітко знають це правило, запозичене з кухонних розмов батьків — це класичні імпринтингові знання.
2. Історичні прецеденти «культурної столиці»
Справа доцента Соколова (2019 рік, Санкт-Петербург): 63-річний історик, провідний спеціаліст з епохи Наполеона та кавалер ордена Почесного легіону Олег Соколов убив свою 24-річну співмешканку-аспірантку Анастасію Єщенко. Він добу тримав тіло вдома, приймав гостей, а потім купив пилку і пакети й кілька днів розчленовував дівчину. Його мотив був абсолютно «раціональним» — винести по шматках і втопити в річці Мойці, щоб уникнути ганьби та довічного ув'язнення. Його затримали п'яним, коли він сам упав у крижану воду, намагаючись втопити рюкзак із відрубаними жіночими руками.
Справа Енді Картрайта (2020 рік, Санкт-Петербург): Український репер Олександр Юшко (Енді Картрайт, уродженець Ніжина) був знайдений розчленованим у власній квартирі. Його дружина, Марина Кохал, розрізала тіло на 15 частин, розфасувала в пакети, а деякі органи навіть випрала в пральній машині, намагаючись приховати вбивство інсуліновим препаратом. У листопаді 2025 року суд засудив її до 12,5 років колонії.
Справа «Баби-Яги з Купчино» (2015 рік, Санкт-Петербург): 68-річна пенсіонерка Тамара Самсонова отруїла феназепамом, а потім розчленувала свою 79-річную подругу. Під час обшуків у неї знайшли щоденники трьома мовами, де вона описувала серію вбивств (включно зі своїм чоловіком, який безвісти зник у 2000 році).
3. Нова некрофільна хвиля: ветерани «сво» (2023–2026 роки)
Окремим масовим трендом у кримінальній хроніці рф стали жорстокі вбивства, скоєні російськими військовими та колишніми ув'язненими, які повернулися з війни в Україні. По всій росії зафіксовано десятки випадків, коли колишні бійці ПВК «Вагнер» або штурмових загонів міноборони рф убивали родичів, дружин чи випадкових знайомих під час алкогольних психозів, після чого розчленовували тіла, намагаючись знищити докази.
КЛІНІЧНА СОЦІОПАТОЛОГІЯ (КОРІНЬ ХВОРОБИ)
Побутова та воєнна агресія росіян — це фінальна стадія хвороби, яка й призвела до метафізичної смерті рф як країни. Коли жорстокість стає масовою (катування, вбивства цивільних в Україні, наруга над тілами загиблих) — ми досліджуємо соціокультурний корінь агресії:
Державна дегуманізація: Роками через медіа формувався образ сусідів як «недолюдей». Коли у свідомості індивіда ворог позбавляється людської подоби, моральні обмеження зникають. Десятиліттями в радянському суспільстві плекалися шовіністичні формули («ххли», «гризуни»), які згодом спрацювали як «кнопка» для легалізації вбивства. Ця дегуманізація наздогнала і їх самих — росіяни перестали бачити людей у своїх же сусідах та родичах.
Інституційне насильство: Це жорстоке поводження та порушення прав людини з боку самої системи влади (в'язниць, лікарень, військових частин). Радянська армійська «дідівщина» свого часу перемолола тисячі життів, ставши першими зеленими трупними плямами на тілі СРСР. Приниження в державних установах радянська людина приймала як норму. У 2017 році на рф відбулася офіційна декриміналізація домашнього насильства, яка закріпила норму «б'є — значить має право». Пройшовши крізь ці інститути, людина сприймає знущання як єдину мову домінування і переносить її в родину та на колег.
Наруга як абсолютний контроль: Розчленування у цивільному житті та знущання над тілами на війні мають спільну природу — акт встановлення абсолютного контролю. Агресору замало просто позбавити життя, йому важливо знищити людську подобу жертви навіть після її смерті. У радянські часи цей механізм працював так само: на місцях масових поховань жертв Голодомору свідомо будували парки розваг, клуби, школи та сільради, нищачи будь-яку українську автентику та пам'ять. Це акти остаточного ментального контролю.
ПАТОЛОГОАНАТОМІЧНИЙ ВЕРДИКТ
Жорстокість у кримінальних зведеннях Ростова чи Петербурга та звірства окупантів на фронті — це взаємопов'язані симптоми однієї смертельної хвороби. Моральна смерть суспільства завжди передує фізичному краху держави. Суспільство, побудоване на культі сили, системній дегуманізації та інституційній безкарності, неминуче генерує ультранасильство.
Рекомендація для живих: Коли ви бачите у своїй країні ознаки культу сили та інституційної безкарності — негайно ріжте цю пухлину і проводьте жорстку хіміотерапію, або готуйтеся констатувати смерть.
Підпис: Патологоанатом війни.
