— Діду, а чому наші козаки, коли їх виселили на Кубань і Тамань, не об'єдналися з місцевими черкесами та ногайцями, щоб разом ударити по московитах і вигнати царя з цих земель? — Грицько підкинув сухих гілок у вогнище й з надією поглянув на Олексу.
Олекса повільно випустив з люльки клубок сизого диму, сумно похитав головою й мовив:
— Це дуже важке й болюче питання, малий. Історія могла б піти зовсім іншим шляхом, але імперська політика московитів була надзвичайно підступною та продуманою до дрібниць.
Головна причина полягала в тому, що царський уряд навмисно ставив чорноморських козаків у такі умови, де виживання залежило від виконання імперського наказу. Коли у 1792–1793 роках чорноморців переселяли на Кубань, їм давали землі за умови суворої військової служби — тримати прикордонну Кубанську лінію. За селами стояли московські регулярні війська та царські чиновники, які жорстко контролювали кожен крок козацької старшини й отаманів. Будь-який натяк на непокору чи союз із горцями карався шибеницею, тюрмами або засланням до Сибіру.
Другою перешкодою стала глибока релігійна й культурна прірва, а також століття попереднього протистояння. Чорноморські козаки прибули на Кубань як православні християни зі своїми церковними традиціями, тоді як корінні народи — черкеські племена (шапсуги, абадзехи, натухайці) та ногайці — були мусульманами. московити майстерно грали на цьому релігійному розколі, розпалюючи взаємну недовіру та страх.
Крім того, козаків кинули на Кубань у той час, коли Кавказька війна вже розгорялася із жахливою силою. Для адигів і ногайців будь-хто, хто приходив із боку московського кордону зі зброєю та будував на їхніх пасовищах фортеці й станиці, сприймався як загарбник. Набіги горців на перші козацькі станиці — Батуринську, Полтавську, Канівську — та відповідні каральні рейди царських військ, у яких змушені були брати участь і козаки, закрутили криваве колесо помсти, з якого вже важко було вирватися.
Втім, попри цю жорстоку війну, між людьми виникали міцні зв'язки. Козаки й черкеси купували один в одного товаром хліб, хутро та зброю, браталися через кунацтво, переймали одяг, звичаї і навіть мову. Але створити єдиний політичний чи військовий союз проти імперії заважала відсутність єдиного проводу як серед роздроблених черкеських племен, так і серед козацтва, чия старшина була повністю підпорядкована петербургу.
московське царство досягло свого: чужими руками воно завойовувало Кавказ, виснажуючи і нищачи у цій кривавій бійні як українських козаків, так і корінні народи Кубані.
На зображенні представлено фрагмент картини «Тарас Бульба з синами у степу» російського художника Олександра Бубнова (1915 рік).
