«Аматори говорять про тактику, професіонали вивчають логістику».
Цю відому військову максиму часто приписують різним полководцям, хоча її справжнє авторство достеменно не встановлене.
І, схоже, Україна вирішила на практиці нагати Генштабу вбивств про її зміст.
По-перше
Керченський міст має одну особливість, про яку варто поговорити окремо. Він виконує не лише функцію автомобільного та залізничного сполучення між Оркостаном та окупованим Кримом. Під його арками проходить головний судноплавний фарватер Керченської протоки.
І тепер саме цей фарватер опинився під завалом.
Масивна металева арка автомобільної частини мосту разом із дорожнім полотном впала у воду безпосередньо в судноплавний канал. Йдеться про єдиний глибоководний прохід, яким великі торговельні та військові судна можуть потрапляти з Чорного моря до Азовського.
Обійти завал іншим шляхом великим суднам не дозволяють глибини протоки. Тому повноцінне судноплавство опинилося під фактичним блокуванням. Для відновлення проходу потрібні складні інженерні та підводні роботи, а не просто прибирання уламків із поверхні води.
Але найцікавіше починається далі.
Азовське море є частиною важливого для Московії транспортного маршруту, який через Керченську протоку, Дон і Волго-Донський канал забезпечує водне сполучення між Чорним та Каспійським морями.
Цим маршрутом Московія користувалася для перевезення зерна, нафтопродуктів, промислових та інших вантажів. Він також має значення для переміщення річково-морських суден і військово-морської логістики.
Тепер один із ключових виходів цього транспортного коридору фактично перекритий.
Що це означає для скаженої бензоколонки?
Експорт та торгівля. Ускладнюється вивезення вантажів із російських та окупованих портів Азовського моря. Частину вантажопотоків доведеться перенаправляти на інші порти та види транспорту.
Нафтова логістика. Виникають додаткові перешкоди для транспортування нафтопродуктів між басейнами Волги, Дону та Чорним морем.
Військово-морське сполучення. Ускладнюється переміщення річково-морських суден між Чорноморським та Каспійським напрямками через цей маршрут.
Економічні витрати. Альтернативні маршрути означають додаткові витрати, перевантаження транспортної інфраструктури та втрату часу.
Звичайно, це не означає, що Московія повністю втратила можливість торгувати з Каспійським регіоном або що всі порти Азовського моря припинили роботу. Але один із важливих водних коридорів тепер не може нормально функціонувати.
Виходить цікава ситуація: конструкція, яку Московія будувала як символ своєї могутності та контролю над Кримом, тепер сама стала перешкодою для її транспортних та економічних інтересів.
І це ще один рахунок, який Москва отримала за свою війну.
---
Але географія російських неприємностей на цьому не закінчується.
Якщо проблеми з Керченською протокою б'ють по морському сполученню, торгівлі та транспортних можливостях Московії, то для угруповання противника на окупованих територіях Херсонської та Запорізької областей ситуація може мати ще безпосередніші військові наслідки.
Адже саме через Крим і сухопутний коридор уздовж узбережжя Азовського моря проходять основні маршрути забезпечення російських військ на півдні України.
І тут ми переходимо до наступного питання: що відбувається з військом, коли його основні шляхи постачання опиняються під постійним тиском?
1. ДВА ШЛЯХИ — ОДНА ПРОБЛЕМА
Окри на окупованому півдні залежать від двох основних логістичних напрямків: Керченського мосту та сухопутного коридору через Ростовську область, окуповану Донеччину, Маріуполь, Бердянськ і Мелітополь.
Керченський міст забезпечував пряме сполучення з Краснодарським краєм, дозволяючи перевозити до Криму військові вантажі, пальне, продовольство та техніку.
Тепер автомобільна частина мосту зруйнована, а залізнична зазнала пошкоджень. Це суттєво ускладнює використання кримського маршруту.
Але є ще одна обставина.
Сухопутний коридор, який мав би стати альтернативою, сам перебуває під системним українським тиском.
2. ЕФЕКТ ДОМІНО: КОЛИ ОБХІДНИХ ШЛЯХІВ СТАЄ МЕНШЕ
Починаючи з жовтня, українські сили завдають ударів по мостах та інших транспортних об'єктах на маршрутах, які з'єднують Ростовську область з окупованими територіями.
За відкритими повідомленнями, від початку жовтня було уражено щонайменше шість мостів у Ростовській області та поблизу окупованого Новоазовська.
Не всі вони були зруйновані повністю, деякі вдалося відновити або організувати рух тимчасовими переправами. Але сам характер цієї кампанії заслуговує на увагу.
Пошкодження одного мосту ще не означає логістичної катастрофи. Є об'їзди, залізниця, тимчасові переправи.
Але коли проблеми виникають одразу на кількох ділянках, починає працювати ефект накопичення: транспортні потоки перенаправляються, зростає навантаження на інші вузли, збільшується час доставки, а ремонтні бригади змушені постійно відновлювати пошкоджену інфраструктуру.
І тут важливо розуміти: кожен об'їзд — це додаткові кілометри, пальне, час та навантаження на транспорт.
3. ФРОНТ ПОЧИНАЄ ВІДЧУВАТИ НАСЛІДКИ
Боєприпаси, пальне, запчастини, продовольство, засоби зв'язку, обладнання для ремонту техніки — усе це має регулярно доходити до військових підрозділів.
Особливо це стосується артилерійських частин, бронетанкових підрозділів та військ, які ведуть активні бойові дії.
Порушення логістики не обов'язково означає миттєву нестачу всього необхідного. Оркостан має накопичені запаси та можливості використовувати альтернативні маршрути.
Але чим довше тривають перебої, тим складніше підтримувати попередні темпи забезпечення.
Техніка довше чекає на ремонт, доставка боєприпасів стає менш передбачуваною, а перекидання резервів потребує більше часу.
У результаті навіть за наявності достатньої кількості особового складу та озброєння реальні можливості підрозділів можуть поступово знижуватися.
4. ДИЛЕМА: ЩО РЯТУВАТИ ПЕРШИМ?
Оркам доводиться розподіляти ресурси між кількома завданнями: відновленням транспортної інфраструктури, охороною логістичних вузлів, захистом складів і забезпеченням безпосередньо фронтових підрозділів.
Потрібно прикривати від ударів мости, залізничні вузли, склади, ремонтні бази, переправи та транспортні колони.
Але всі ці об'єкти розташовані на значній території, і забезпечити їх однаково надійний захист непросто.
Тут виникає неприємна дилема: ресурси, які витрачаються на підтримання логістики та її захист, не можна одночасно використати для посилення бойових можливостей на передовій.
А якщо Україна продовжить системно виводити з ладу транспортні вузли, російському командуванню доведеться постійно адаптуватися до нових умов.
5. СТРАТЕГІЧНА ПЕРСПЕКТИВА: ВІЙСЬКО БЕЗ ПОСТАЧАННЯ
Україна не обов'язково повинна знищити всю техніку противника на полі бою, щоб послабити угруповання противника, чи кожного орка.
Системне порушення постачання здатне створити умови, за яких навіть наявна техніка та особовий склад не зможуть діяти з колишньою ефективністю.
Звичайно, Московія має альтернативні маршрути, запаси та можливості відновлення інфраструктури. Тому говорити про повну логістичну блокаду поки що передчасно.
Але якщо удари по транспортних вузлах продовжаться, а відновлення пошкодженої інфраструктури постійно зриватиметься новими атаками, проблема може стати значно серйознішою.
Командування противника ризикує опинитися в ситуації, коли доведеться обирати, які ділянки фронту забезпечувати в першу чергу, а які змушені будуть чекати.
І це вже зовсім інша логіка ведення війни.
---
І НА ЗАВЕРШЕННЯ
Військо може втратити боєздатність не лише тоді, коли в нього закінчуються солдати. Іноді достатньо зробити так, щоб до орків перестало вчасно доходити все, що дозволяє їм воювати.
Адже, пані та панове, можна мати, армію, зброю і територію, але без логістики, все це поступово перетворюється на нерухомий вантаж, а такі фокуси з Київськими мостами не проходять



















