Є відчуття, що війна поступово входить у нову фазу. І, можливо, ми стаємо свідками формування того, що в шахах називають ендшпілем.
Ендшпіль не означає, що партія ось-ось закінчиться. Це момент, коли простір для маневру скорочується, ресурси стають критично важливими, а кожен наступний хід може мати вирішальне значення.
От давайте подивимося, що відбувається.
Поки Трупін продовжує розповідати про вигадані перемоги, Україна поступово змінює саму логіку цієї війни.
І якщо раніше основна увага була зосереджена на лінії фронту, то зараз дедалі більше значення набувають російська військова логістика, енергетична інфраструктура, нафтопереробка та здатність Московія підтримувати власну військову машину.
Історія з Керченським мостом — показовий приклад.
Московія не може дозволити собі просто залишити його пошкодженим. Але й відновлення перетворюється на окрему проблему, адже Україна продемонструвала, що здатна діставати до цього об'єкта. Тепер кожен ремонт — це не лише питання грошей і технологій, а й питання безпеки.
Удари по нафтопереробних заводах, паливних базах, портах та інших об'єктах поступово створюють для Кремля цілу систему проблем. І найважливіше тут те, що ці проблеми взаємопов'язані.
Менше переробки нафти — менше доступного пального. Пошкоджена логістика — складніше забезпечувати війська. Необхідність посилювати протиповітряну оборону стратегічних об'єктів — додаткове навантаження на військові ресурси.
Звичайно, Московія має значні запаси, ресурси та можливості пристосовуватися. Не варто недооцінювати її здатність продовжувати війну навіть за великих втрат.
Але є одна обставина, яку Кремлю дедалі складніше ігнорувати: війна починає вимагати від Московії дедалі більше ресурсів не лише для наступу, а й для захисту самої себе.
І ось тут виникає цікаве питання: чи не наближається момент, коли ціна продовження війни для Москви почне перевищувати її можливості компенсувати завдані збитки?
Чи зможе Оркостан відновлювати пошкоджені об'єкти швидше, ніж Україна виводитиме з ладу нові? Чи почнуть удари по енергетичній інфраструктурі відчутно впливати на військові можливості та доходи бюджету? Чи вдасться Україні зберегти й наростити темп далекобійних операцій?
І, зрештою, чи не почнуть накопичені військові та економічні проблеми переростати у внутрішньополітичні?
Поки що це питання, а не відповіді. Але саме сукупність цих процесів може визначити наступний етап війни.
Трупін, схоже, досі переконаний, що грає на перемогу. Проте Україна поступово змінює саму дошку, на якій він звик грати.
І, можливо, найбільша небезпека для Кремля зараз навіть не в тому, що він втрачає окремі фігури, а в тому, що дедалі більше його ходів стають вимушеними.
Ендшпіль — це ще не мат. Але іноді саме в ньому стає зрозуміло, хто насправді контролює партію



















