1. Засідання ШОС у Ташкенті створило багато підстав для дискусії. Почнемо з того, що Путін весь час виправдовувався і точно не виглядав, як світовий лідер. Знову нічого не отримав від товариша Сі Цзіньпіна, обіцяв закінчити війну індійському пацифісту Моді і скаржився на те, що Зеленський проти перемовин. Схоже, майже ніхто із співрозмовників не відмовив собі у задоволенні запізнитися на зустріч з Путіним. Він сидів перед Ердоганом серед своїх друзів Рахмона та Лукашенка, як рівний, і, взагалі, здається, це і був справжній Путін - дрібний та миршавий. Таким його і побачив весь світ. Згадайте агресивну потвору на відео у лютому, і порівняйте з цим хробаком.
2. Казахський лідер напередодні саміту приймав у себе китайського. Це був перший візит китайського керівника після початку ковіду. Думаю, відбулися надважливі домовленості про гарантії економічного, політичного і військового захисту Казахстану після відмежування від російського ОДКБ, погроз економічною блокадою з боку Росії і, взагалі, повного арсеналу гібридних впливів. Десятки, або сотні тисяч росіян, які переїхали до Казахстану останнім часом, - це не тільки гроші, а й постійні намагання просунути російські наративи серед населення країни, це і «паралельний імпорт» до Росії (продажі айфонів, що зросли в 2000 разів; черги в салоні «Мерседес» в Астані), це і величезні російські інвестиції та економічні зв‘язки, починаючі з дрібних підприємців і закінчуючи державними монополіями, залізницями, трубопроводами, енергомережею. Після завершення саміту саме заява казахстанського керівництва про подальший консультативний контроль американців за торговельними відносинами Казахстану з Росією для запобігання порушення режиму санкцій повинна була "сподобатися" особисто Володимиру Путіну
3. Одразу два прикордонних конфлікти за участі членів ОДКБ мають шанс дійти до рівня війни, а Росія настільки зайнята в Україні, що намагається обмежитися телефонними умовляннями сторін та віддає ініціативу в цих конфліктах Туреччині. Азербайджан фізично знищив більше 100 вірменських військовослужбовців та відкрито погрожував російським прикордонникам. У складному вузлі з перемішаним між трьома країнами Центральної Азії регіоні постійних конфліктів, Киргизстан та Таджикистан почали військові дії там, де поблизу стоїть повноцінна російська дивізія, яка повинна виконувати і поліцейські, і прикордонні функції. Це означає, що таліби активізуються, а для захисту від них буде використано посилення впливу Китаю та Туреччини.
4. Все це, певна річ, каталізувалося тим, що війна проти України показала: у колоса – глиняні ноги (як би він не кричав, що вони залізні). Східні лідери, які звикли орієнтуватися на сильного, це зрозуміли миттєво. Те саме і щодо тих, хто отримує російську сировину за межами Західного світу, - того ж Китаю, Індії, Пакистану. Вони і раніше, починаючи з березня, вміло маніпулювали бажанням росіян терміново продати великі обсяги нафти, які не було вчасно законтрактовано європейцями. Навіть союзник Росії, - Іран, - починає захоплювати традиційні російські ринки збуту нафти. Варто дочекатися восьмого європейського пакету санкцій і подивитися, чи запрацює система обмеження цін на російські енергоносії через механізми страхування та тиск на трейдерів.
5. Всі ці новини для України в практичному сенсі означають таке:
⁃ розширення кола країн, готових продавати нам залишки радянської зброї;
⁃ можливості створення умов для інших торговельних домовленостей за зразком зернової, (наприклад, аміачної, в обмін на полонених чи гарантії для енергетики);
⁃ величезний простір для активності української дипломатії щодо розширення санкцій, арештів майна та інших дій, які зможуть обмежити агресора.
Красовицький щоденно
