23 червня: це цікаво знати

23 червня: це цікаво знати

«Майбутнє, як відомо, кидає свою тінь задовго до того, як увійти»
Анна Ахматова

У народі 23-го червня вшановували Тимофія і вважали, що цей день є важким. Особливо боялися всіляких видінь, адже саме цього дня вони віщували нещастя, зокрема, пожежі від блискавок, засухи, нашестя мишей.

Погоду в цей день передбачали по диму від вогнища: якщо він піднімається стовпом — на ясну погоду, стелиться по землі — до негоди. А якщо на Тимофія засуха, то в цей день добра не чекай.

За церковним календарем 23 червня вшановують священномученика Тимофія, святителя Василія, святителя Іоанна, преподобного Силувана, мучеників Олександра і діву Антоніну, преподобного Феофана, святителя Вассіана.

Іменинниками 23 червня є:
Антоніна, Олександр, Василь, Іван, Феофан.

23 червня народились:

1889 — Анна Ахматова (Горенко), російська поетеса, літературознавець, перекладач.
«Эти очи — словно море, Волн сиянье голубых. И мое былое горе, Как пылинка, тонет в них. Эти очи — как криница. Перламутр блестит на дне, А надежда, как зарница, Сквозь ресницы блещет мне.» (Анна Ахматова, переклад вірша Івана Франка)

1915 — Михайло Матусовський, радянський поет. Автор текстів пісень: «На безымянной высоте», «С чего начинается Родина», «Подмосковные вечера» та ін.

Події 23 червня:

1868 — Крістофер Шоулз зі штату Вісконсин одержав патент на друкарську машинку.
1941 — почалася найбільша в історії танкова битва — між німецькими та радянськими військами в районі Луцьк–Рівне–Дубно–Броди (завершилася 29 червня).
1944 — початок операції «Багратіон», однієї з найбільших наступальних операцій радянських військ в роки Другої Світової війни.
1987 — Сергій Бубка встановив світовий рекорд у стрибках з жердиною — 6 м 3 см.
1990 — почалося повернення кримських татар на Батьківщину.
2001 — розпочався триденний офіційний візит папи римського Іоанна Павла II в Україну.

23 червня відзначають:

  • День державної служби в Україні
  • День державної служби ООН
  • Міжнародний олімпійський день

Чи знаєте ви, що:

Мати Анни Ахматової похована на Хмельниччині, в селі Слобідка Шелехівська Деражнянського району. Там є дуже затишний, багатий на меморіальні речі музей поетеси, розміщений у колишньому маєтку її тітки.

Будинкові «тітки Вакар», як називала Анна свою родичку, понад двісті років, проте він добре зберігся. Його оточує парк, точніше — те, що вціліло з далеких часів, коли тут було «дворянське гніздо». Ахматова приїздила сюди не раз. Уперше — семирічною дівчинкою. А потім іще принаймні двічі — 1906 року і 1912-го. І всі приїзди були пов’язані з драматичними моментами в житті Анни.

Власне, тоді вона була ще не Ахматовою, а Анею Горенко. Наприклад, у 1906 році її приїзд був пов’язаний з розлученням батьків та смертю сестри. Пізніше вона приїхала сюди вже з «рубцями» на серці: Анна щойно пережила любовну драму. Та ще й яку! Хотіла навіть накласти на себе руки, оскільки той, кого вона покохала — Володимир Голенищев-Кутузов — виявився холодно-байдужим до її почуття. Вона ж вірила, що він оселився в її серці по-справжньому!

Однак, минув час, і у цьому ж серці знайшлося місце для іншого. А в якусь мить Анна вирішила, що саме цей — Інший (Микола Гумільов) — її доля. Пізніше Гумільов напише:
Из логова змиева,
Из города Киева,
Я взял не жену, а колдунью.

Передчував, що спільне життя з «чаклункою» буде сповнене несподіванок і випробувань? (Зі статті Володимира Панченко, професора Національного університету «Києво-Могилянська академія»)