1. Путін другий тиждень поспіль системно використовує залишки того, що він має на озброєнні, та подарунки від тоталітарного іранського режиму для знищення системи виробництва та розподілу електроенергії. Цивілізоване суспільство за цим наблюдає і … мовчить. Так, нам стали активніше надавати засоби ППО та ПРО, але ми поки що не можемо створити протиракетний купол над більшостю великих енергетичних об‘єктів, не говорячи вже про всі об‘єкти інфраструктури від мостів до лікарень. Єдина країна, що не побоялася оголосити Росію спонсором тероризму - це Естонія, яка має не тільки п‘яту колону російськомовного населення, а і спільний кордон з Росією. Потрібно зрозуміти, що Путін зупиниться з нищенням інфраструктури тільки тоді, коли почнуть системно «бавовнитися» енергетичні, транспортні та інші важливі для існування міст, об‘єкти інфраструктури, не тільки на південному кордоні Білгородчини, а і в Криму, в Ростові, Тулі, Москві.
2. Багато хто вже не пам‘ятає, Іран був демократичною світською державою до 1979 року, коли владу в ньому захопили релігійні терористи. Велика історія та висока персидська культура не може бути індульгенцією для тих, хто свідомо надає ракети для знищення мирного населення, хто заборонив для власних людей елементарні досягнення людства, хто виключив свідомо свою країну зі світового ринку технічних досягнень в угоду небезпечній боротьбі за створення атомної зброї.
3. Російська історія ядерного шантажу починається з Карибської кризи, коли недалекоглядне розміщення Хрущовим радянських ракет з ядерними боєголовками на Кубі призвело до того, що весь світ тиждень був на грані світової ядерної війни. Чорнобиль, який вибухнув в 1986 став одним з факторів, які призвели до розпаду Радянського Союзу. Європа разом з нами досі витрачає великі кошти на протидію залишкам отруєння нашої країни результатами вибуху. Росія з перших днів війни почала шантажувати всю Європу знищенням двох захоплених електростанцій - Чорнобильської та Запорізької. Ми розуміємо, що в цьому шантажі є не тільки складова, пов‘язана з реальною небезпекою. Головне тут - так налякати Європу нуклеарними наслідками аварії, щоб вона натиснула на Україну для прийняття миру на російських условіях, з втратою територій і без відповідальності агресора.
4. Після того, як питання Запорізької АЕС повисло в повітрі в очікуванні наступу української армії і звільнення піратського анклаву, створеного росіянами на території АЕС, росіяни почали максимально активно розігрувати в публічному просторі тему використання тактичної ядерної зброї проти України. Тут було використано максимально важку артилерію - Трампа и Маска, почалися чергові спроби скинути тепер вже нового, британського прем‘єра. Потрібно розуміти відповідь, яку передали росіянам американці - «будь-яке використання ядерної зброї на території будь-якої іншої країни буде означати несиметричну неядерну відповідь проти РФ з максимально жорсткими наслідками по знищенню військової інфраструктури та місць прийняття рішень. Подивимося, что почув Путін. Було заявлено про санкції проти тих держав і підприємців, які допомогли Ірану виготовити та доставити до РФ смертоносні безпілотники та (можливо) ракети. В якості попереджувальної міри проти Китаю було відізвано під страхом втрати громадянства всіх американців, які працювали в Китаї в галузі виробництва напівпровідників та заявлено про повне ліцензування(читай, заборону) постачання до Китаю високотехнологічних напівпровідників та обладнання для їх виробництва.
5. Кожен день зміцнює нашу армію та дух спротиву. Але вкрай важливо розуміння, що тільки жорсткий тиск на агресора з усіх можливих боків може зупинити його подальші агресивні дії. Ми розуміємо, що зараз ворог використовує всі свої можливості по знищенню нашої країни - і в тилу, і на фронті. Щоденно ці можливості будуть зменшуватися.
Думаю, на нього Путін не наважиться, якщо збирається подовжити свою агонію на діючих фронтах в Україні. Нам своє робити - переважно дистанційно поступово знищувати військовий потенціал ворога. А для цього потрібно максимальне посилення військового постачання. Наскільки я розумію, що до вже традиційних постачальників зараз все активніше приєднується Німеччина (IRIS-T, а далі, впевнений, не тільки гаубиці та ППО, а і Леопарди), Південна Корея (має великі запаси озброєнь Натівського зразку на зберіганні, в тому числі, артилерії 155-го калібру, БМП, високоточних ракет та снарядів), та Ізраїль, вмотивований до підтримки України фактичною участю у війні Ірану. Дедалі ближче день, коли запрацює ефект доміно на українсько-російському фронті.
