263 день повномасштабної агресії. Російські розклади

263 день повномасштабної агресії. Російські розклади

1. Коли Путін планував тріумф над Україною у лютому, близький друг - Ковальчук максимально його підштовхував, малюючи картини домінування над сонною Європою. Ідеолог Дугін створив цілу систему обґрунтування визначної ролі Росії і конкретно Путіна в історії людства. Населення аплодувало і спокійно сприймало дещо збіднілий асортимент товарів з Європи, які мали надійти у перші дні повномасштабного вторгнення. Всім було зрозуміло: ця війна – ненадовго, і слабкий Захід сприйме нову реальність, як належне, як історичний факт, що вже відбувся.

2. Коли Путін відкликав військо з Півночі України перед неминучою жорстокою поразкою, у нього було більш-менш зрозуміле пояснення для фан-клубу. Мовляв, метою «спецоперації» від самого початку був Донбас, а під Києвом хлопці трохи погуляли, щоб познущатися над «хохлами»; ось тепер нарешті вони до справжньої бойової розвідки. І так і йшло, після фантастично великої кількості використаних російською артилерією снарядів, були повністю знищені два великих українських міста Сєверодонецьк та Лисичанськ. Повне нехтування правилами ведення війни, передбачених міжнародними конвенціями, дало можливість захопити майже всю Луганську область та вимагати від ЧВК «Вагнер», термінових результатів на Донеччині. Спалюючи величезні людські ресурси у черговому нападі істерії, вони почали просуватися у бік Слов‘янська, Краматорська та Бахмута. З першими двома не склалося, третій - фактично знищено обстрілами. Тисячі солдатів, спрямованих туди Путіним, повернулися додому в пластикових мішках або на ношах. Сьогодні «друга армія світу», вперто ігноруючи цифри своїх втрат, намагається збирати резерви та без особливого результату лізе на Бахмут на Сході та на невеличке село Павлівка на Південь від Вугледару. Що ж, таким зараз є «розмах» цієї армії.

3. Після швидкого маршу ЗСУ Харківщиною питання звільнення Херсону піднялося у порядку денному наших військових. Всі розуміли, що це буде або тривала операція з повним знищенням залишків російських ВДВ та морпіхів, або так само швидко, як Схід, Північ і Південь Харківщини. Ніхто не міг і подумати, з якою вражаючою уяву навіть найвідчайдушнішого оптиміста швидкістю впаде 40-тисячне угрупування. Навіть не так: не впало, а панічно втекло. Хтось під українськими ракетами через залишки мостів, хтось – на пароплаві, хтось - на рибацькому човні. Звісно, тепер росіянам є кого перекидати на Донбас, станом на зараз - головний фронт Путіна. Але, я впевнений на сто відсотків, що Дніпро вже не є надійним захистом для росіян.

4. Україна отримала від американців 40 бронекатерів, а до того - ще певну кількість від британців. Навряд чи це для рекреаційних прогулянок навколо Криму. Весь лівий берег Дніпра на Запоріжжі та Херсонщині вже зачекався наших туристів, а частина Кінбурнської коси, що в Миколаївській області, дуже складна для захисту, тим паче, взимку. Це ідеальним плацдарм для оточення південного угрупування росіян. А тут ще й заговорили про те, що Ердоган хоче додати до зернової угоди Миколаївський порт… За літні місяці, коли плавні були ідеальним захистом не тільки для табунів диких коней на Кінбурні, а й для наших військових, думаю, всі туристичні стежки ретельно перевірялися, і зараз Путін може отримати саме тут чергову кісточку доміно, яка завалить всю композицію. А може, й не тут, а під Сватовим, де єдина дорога не Кремінну вже під вогневим контролем ЗСУ навіть зі стрілецької зброї, не кажучи про артилерію, яка там збирає щоденний урожай російських мобіків. Або під Гуляй Полем, де українські військові абсолютно вільно, як і батько-Махно у свій час, можуть дійти до Перекопа та Чаплинки. Що з цього варто обрати - знає тільки Залужний, а ми вже пересвідчилися: його плани завжди здійснюються.

5. Мабуть, це розуміють і в Росії. Огляд тамтешніх джерел інформації натягає, що доступу тіла хворого покидька позбавилися не тільки олігархи 90-х, а й близьке коло олігархів 2000-них, газпромівська мафія та кооператив «Озеро».

Улюблений філософ вождя, Дугін, опублікував пост із плачем за Херсоном, де майже прямо закликав до знищити авторитарного правителя, який не зміг захистити громадян Росії на їхній «канонічній» території. Схоже, цей заклик так йому і минувся.

Поки Кірієнко з Суровікіним збирають собі на квитки до Гааги, намагаючись знищити українську енергетику, Пригожин атакує пітерського губернатора, а Кадиров погрожує російським підприємцям та кадровим генералам, «верховний правитель» мовчить. І, здається мені, він зараз зайнятий не стільки підготовкою пропозицій для Лаврова у відрядження на Балі, скільки пошуками формули власного фізичного виживання після чергової поразки на полях України. Питання «як через Захід натиснути на Україну і примусити підписати угоду з втратою території?» остаточно втратило актуальність. Тепер ламати голову можна хіба над персоною, чиє прізвище прикрасить акт капітуляції: це буде Путін, чи його наступник? Навіть, якщо це буде наступник, то, щось мені підказує, оберуть його без Путіна.

6. Падіння всіх великих агресивних імперій супроводжувалося серйозними тектонічними наслідками. Імперія Олександра Македонського одразу реструктурувалася на багато частин, таким чином зберігши для македонської еліти можливість доїдати владні пироги на всіх цих територіях від Греції до Індії. Римська Імперія була настільки системною, що фактично перетворилася на Константинопольську монархію. Наполеонівська імперія падала двічі, але з гідністю, залишивши новий державний устрій багатьом країнам Європи, поштовх до демократизації влади та створення національних держав. Влада Гітлера була заснована на жахливій ідеології, і це призвело не тільки до перезавантаження всієї карти світу, а й на багато поколінь зробило німців нацією, яка вибачається. Тільки сталінська імперія, підвалини якої заклав ще Іван Жорстокий, не впала до кінця, процес триває досі. Думаю, я не помиляюся, що саме Путін став трунарем цієї імперії. Чекати залишається недовго.

Красовицький щоденно