Головною темою, звичайно, був «Орєшнік». Путін підтвердив нашу версію, що це був орбітальний удар кінетичною зброєю, яка випробовувалась в бойових умовах ударом по Дніпру. Це співставна з ядерною, але інша, конвенційна зброя з особливими можливостями.
«Якщо застосовувати кілька таких систем в одному ударі одразу, використовуючи 2-3-4 комплексу, то це буде по силі зіставно із застосуванням ядерної зброї».
Але ядерним не являється, оскільки являється: а) високоточним; б) не оснащена ядерним вибуховим пристроєм; в) не заражає довкілля, але сила буде співставною.
Тобто, це не підвищення ескалації, а інший рівень, ступінь, війни.
Путін детально розповідав про пошуки «синергії» між необхідністю використати вибухові речовини й стратегією використання тактики неядерного удару.
«Чим більша дальність, тим менша бойова частина. Чим менша дальність, тим потужніше бойова частина…».
Цілком очевидно, що подібна система озброєння планується Путіним як стратегічна. Для орбітального, тобто з Космосу, враження будь-яких цілей, як мінімум на території Європи. Не вдаючись до використання ядерних боєголовок, а використовуючи кінетичну силу інертних або фугасних боєголовок.
По Дніпру були використані перші: «Що стосується цієї використаної нами ракети, то в якості вражаючих елементів… були використані достатньо потужні елементи, які можуть розігріватися до температури 4000 градусів. Не знаю, в Інтернеті можна підглянути, що на поверхні Сонця, по моєму, 5-6 тисяч градусів. Зіставно з температурою на поверхні Сонця».
По суті, це вихід не лише на інший рівень, але і на нову історію війни. До цього часу ми були впевнені, що воєнна революція відбувається виключно в напрямку конфлікту воєнних технологій, коли, врешті, між собою будуть воювати партії роботів, безпілотників, керованих ШІ. На землі, під водою, на небі й в Космосі.
Може й так. Якщо заводи, лабораторії, де все це вже на конвеєрі, не будуть спалені сонячною температурою ракет Путіна. Не маючи жодної можливості протистояти швидкому технологічному переозброєнню армії своїх ворогів, кремлівський стратег включає у війну єдину перевагу, яку він має – стратегічні балістичні ракети.
Удар одночасно й ними по цілі рівнозначний ядерному МБР.
«Кінетичний удар – потужний удар! Як метеорит падає. Ми ж не знаємо історії, як і які метеорити де падали і які були наслідки! Цього виявилось достатньо, щоб цілі озера утворилися, правда? Тунгуський метеорит до чого привів?! Відомо ж!».
Беззмінний правитель, у віці, коли кожний прожитий день є особливою цінністю, а розум, інстинкт самозбереження вразливі для загроз втратити все, коли досвід із зануренням в архіви дають менш-більш чітке уявлення про логіку історії, якось не по-людськи в образі придуманого кровожадібного і жорсткого героя Апокаліпсиса, насолоджується наслідками удару цією зброєю по українцях і європейцях. Найбільше – по американцях:
«Так і тут! Розтрощення надзвичайно серйозне. Все, що знаходиться в центрі, перетворюється в попіл, розкладається на складові елементи, і вражаються обʼєкти, які знаходяться на глибині 3-4, а може і більше, поверхів униз».
Він просто балдіє, пʼє нектар страху і жаху людей. Пишається непереборною і всеспалюючою силою:
«Причому це не просто поверхи, а це укріплені споруди. Сила удару колосальна. Можна, звичайно, додати ще, і воно буде ще більш потужним».
По суті, він повторює безсмертного Остапа Бендера з його ставшим брендом.
Лід рушив, панове присяжні-засідателі! Власник Росії був не менше самовпевнений: «Всі побачили результат. Після того мовили. Це той випадок, коли метушня недоречна».
Російські журналісти – зразкові міньйони Путіна. Вони натисли б на нього, коли «Орєшніком» був нанесений удар по центрах прийняття рішень в Києві. Їх все більше цікавило: по воєнних чи політичних центрах, і звичайно, лише «Орєшкіком», здається, бо нічим іншим, схоже, їх не дістанеш.
