... найприбутковіших валют, сировинних активів та акцій за підсумками року.
І перше місце в цьому рейтингу посіли акції українських компаній. Індекс українських акцій показав неймовірне зростання на 80%. Ще у травні того ж року експерти МВФ зазначили, що українська економіка має «ознаки відновлення» та унікальну можливість для бурхливого зростання. Оператори ринків цінних паперів з цим твердженням були згодні.
Якщо згадати 2014-й і те, що коїлось у ті часи з вітчизняною економікою – можна відверто говорити про Українське Економічне Диво. Після того, як казначейські рахунки та золотовалютні резерви НБУ були спустошені владою Януковича, після того, як росіяни захопили Крим і найрозвиненіші райони Донбасу – потрібно було бути справжнім чарівником, щоб відродити мертву, як здавалося, економіку України. Але до справи стали звичайні люди: Президент, очільники економічного блоку уряду, керівництво НБУ. І всього за три роки зробили неймовірне – просто роблячи свою рутинну справу щодня. Наприкінці каденції Петра Порошенка українська економіка, ВВП, резерви НБУ та інвестиції досягли майже довоєнного рівня.
Ви ж пам’ятаєте ту красиву мапу з кольоровими позначками? «Виробничі підприємства, відкриті в Україні за п’ять років»? Майже в кожному регіоні таких знаходилось кількадесят. Інвестори повірили в Україну – попри війну і відчайдушний вереск зацікавлених осіб про «нечувану корупцію». Для того, щоб подібне стало можливим, владі довелося працювати довго й сумлінно. Спочатку домогтися довіри МВФ – бо саме з довіри Фонда починається довіра комерційних підприємств. Потім – створити більш-менш привабливе середовище, вибудувати хоч мінімально прозору правоохоронну систему, відносно чесні суди. Між мріями й думками та ритуальним перерізанням стрічки на відкритті об’єкту, окрім, власне, будівництва – довгі місяці перемовин, презентацій, умовлянь і аналізу економічної ситуації у країні. Бо інвестори – вони як раки: заводяться лише у чистій воді.
Ну, і звісно, власники бізнесів стали першими, хто побіг з України після приходу до влади «зекоманди» та пари років її керівництва. Дуже показовий приклад канадської TIU, чиї потужності просто намагався віджати Коломойський, а в суді з компанії відкрито знущались. Чи можемо ми звинувачувати інвесторів у тому, що лише за 2020-й рік вони вивели з нашої країни майже 900 мільйонів доларів (рекорд за останні 20 років, на хвилиночку), а скільки забрали у 2021-му – одному Господу відомо? Українська економіка, яка ще чотири роки тому показувала бурхливий зріст, зараз не менш бурхливо колапсує. А хтось досі не вірив у роль особистості в історії. Тут, панове, особистість, яку обрали «по приколу», перевертає українську історію догори дригом просто у режимі онлайн. Пристебніться, шановні пасажири – так у вас є шанс, що вас після аварії швидко опізнають…
