Я, безумовно, вітаю концентрацію грошей платників податків на ключових для держави проектах задля перемоги: запуск масштабного виробництва усього для армії, від шкарпеток до ракет, від саперних лопаток до бойових роботів.
Повністю поділяю думку, що будівництво стадіонів, льодових палаців, чергових скляних висоток у час війни - це безумство. А замість перекладання бруківки чи нових розвʼязок доцільніше бодай збудувати декілька нових станцій метро, які би значно допомогли розвʼязати транспортні проблеми і могли одночасно слугувати бомбосховищами.
Водночас, мене вкрай непокоїть ситуація з тим, що відбувалося і відбувається на національному рівні. Яйця по 17, форма втридорога, подвійний коефіцієнт на закупівлі зброї і б/к, зниклі потяги з гуманітаркою і аванси у десятки мільярдів - це правда чи брехня? І це я згадав лише 10% від того, що несеться. З таким підходом до організації роботи видатні діячі можуть поїхати за кордон послами вже неіснуючої держави. Якщо, звісно, не саме в цьому і полягає весь задум.
Без плану, виконання якого будуть контролювати щодня і на кожному етапі, без чіткого бачення, що ми робимо під час війни і після, - для держави великого значення немає, хто саме вкраде чи змарнує чергові десятки мільярдів. Звісно, фігуранти оборудок вважатимуть інакше.
Дуже прикро, що всі ці болючі питання має підіймати громадянське суспільство і журналісти, а в окремих керівників, в тому числі правоохоронних органів, просто відсутня елементарна совість і відповідальність перед нацією за свою роботу.
З суто особистого: ми планували для потреб нашого підрозділу закупівлю вкрай необхідного нам обладнання за рахунок ПДФО, що додатково отримала місцева громада.
Тепер ми цього купити не зможемо.
Сподіваємося, що отримаємо щось інше. Колись…
