1. Від танкового Рамштайну до авіаційного, дев‘ятого, який може відбутися вже 14 лютого. Що відбувається? Здається мені, що тут потрібно говорити про низку подій, що призвели до зміни ставлення колективного Заходу до України та до майбутнього результату війни. Безсенсово говорити про світове закулісся, одна є сенс зрозуміти, що Захід вміє не тільки рахувати, а й аналізувати.
2. Дата початку нового етапу війни була спрогнозована західними розвідками, які схибили тільки в одному - оцінці перспектив України у цій війні, можливості спротиву не партизанськими методами, до яких готували постачання стінгерів та джавелінів з енлавами, а через дедалі кривавіше протистояння по лінії зіткнення. Вони не передбачили сценарію перемоги України на Півночі та втечі росіян з-під Києва. Саме тому, тільки вкінці липня почалося постачання артилерії та радянської бронетехніки для потреб ЗСУ. Захід недооцінив нашу військову міць, тому і не встиг з підтримкою армії: травневі та червневі обстріли російською артилерією в кількості в середньому 60.000 снарядів на добу майже не могли мати відповіді від нашої знекровленої оборони, яка витратила до того часу більшість боєзапасу.
3. Після цього поступово озбраєння почало надходити за графіком підсилення ЗСУ, відомому тільки тим, хто його розробляв. На кожному етапі перевага росіян в озброєнні зменшувалася, і Путін вимушений був оголосити мобілізацію, а також використати ресурс злочинців з тюрем через ЧВК Вагнер, яке «могілізувало» більшість цього ресурсу, кидаючи людей на українські укріплення на Донбасі. Наступ на Харківщині та Херсонщині, - це результат поєднання професійності українського воєнного планування та використання сучасного західного озброєння.
4. Росія зростанню нашої міці протиставила істерику своїх пропагандистів в середині країни агентам впливу на Заході про останнє, найстрашніше попередження заходу: «Тепер все буде по-справжньому». Було знято зі складів величезну кількість старої зброї і кинуто на фронт чергові сотні тисяч окопного м‘яса. Головне, що змінилося в політиці ведення війни - обстріли громадянської інфраструктури. Кожна ракета у житловий будинок або в об‘єкт енергетики, втрати серед мирного населення, призводили до зміцнення суспільної думки в країнах Європи і США про необхідність припинення війни не на російських умовах, а шляхом звільнення української території від агресора, включно з Кримом. Західні лідери почали сміливо висловлюватися на підтримку України, до повної Перемоги.
5. Візит Президента України до Сполучених Штатів став своєрідним дороговказом до нового етапу війни. В той час, коли стало відомо про плани російського керівництва здійснити останній, максимально жорсткий наступ у лютому-березні, стало зрозуміло, що для відсічі та відповідного українського наступу потрібно, нарешті, вирішити питання кількості і якості бронетехніки на озброєнні української армії. Мабуть, було обговорено і механізми контролю за невикористанням цих озброєнь на території Росії (кілька західних лідерів та американських чиновників зробили заяви про те, що Крим є Україною і повинен бути звільненим), обговорено і наявність авіації та ракет більшої, ніж 70 км дальності.
6. Сьогодні вже однозначно вирішено питання, що бронетехніка радянського зразку буде постачатися максимально, яка є в наявності у членів рамштайнської спільноти (цього разу і африканською державою Марокко), а на додаток до неї, в кількості, потрібній для наступу (місяць тому її озвучив Валерій Залужний), західна техніка. Як ми неодночасно бачили, що після перших, тестових постачань, йдуть більш масові. Так і тут. Ми побачимо перші Леопарди, Мардери та Бредлі вже до кінця березня, після їхньої підготовки до умов бою, навчання водіїв та механіків, налаштування логістики та баз обслуговання. Після тестів в бойовій обстановці почнуться вже системні рухи щодо створення необхідної кількості нових бригад.
7. Важливим для Заходу питанням було поступове втягування росіян у дедалі безперспективніше протистояння, яке знищить російські запаси зброї та унеможливить ескалацію наступу на фронті. Паралельно санкційна політика повинна була унеможливити постачання зброї з третіх країн, у тому числі, Китаю, і виробництво складної техніки на російських заводах. За винятком іранських дронів, це завдання виконане. Відмова українців у березні від перемовин про подальше урегулювання шляхом здачі територій розлютила Путіна. Стало зрозуміло, що він втягнутий у війну, яка знищить не тільки його зброю і армію, а і його владу.
8. Нове для українців озброєння створене з абсолютно іншою, ніж радянські, філософією використання на війні - не кількісне масове виробництво бронетехніки, яка бере участь в бою не більше 5 хвилин і гине разом з екіпажем, а та, яка створена для збереження життя бійцям та командирам з одночасним максимальним ураженням техніки ворога. Ми повинні, як і країни НАТО, думати про збереження життів наших воїнів.
9. Тут варто сказати ще про одну важливу річ. Передача Україні озброєння для нового етапу війни та звільнення наших територій не випадково співпали з очищенням української влади від чиновників, які опинилися в центрі публічних корупційних скандалів. Суди покажуть, чи звинувачення були обґрунтованими. Українське суспільство поступово, з великим запізненням переходить на західні стандарти, - будь-яка інформація про корупцію повинна бути перевірена. Гроші платників податків повинні бути захищені від розкрадання.
10. Черговий етап - авіація. Нам невідомо, щодо яких саме літаків ведуться домовленості на квітень: щведські Гріпени, або американські А-10 та F-16. Головне, що українські пілоти за останні вісім місяців підготувалися до їхнього використання, а ракети повітря-земля та керовані авіабомби увійшли в один з попередніх пакетів постачання. Саме це подовжить у просторовому вимірі можливості ЗСУ щодо знищення складів ворога та його віддалених підрозділів. Саме це має зберегти життя українським військовим, скорочуючи спроможність ворога у наступі й обороні. Кожен знищений ворог - це крок не тільки до звільнення наших територій, а й до внутрішнього розладу системи управління в Росії.
Слава Україні!
Олександр Красовицький
