Факти та коментарі.
1. Досвід організації постачаннязахідної зброї Україні показує, що загальна мета у нас спільна, але методи - різні. З квітня по липень тривав активний наступ російської армії в Луганській області з фактичною перевагою ворога в артилерії в 10-15, іноді і в 25 разів. Це був один з найстрашніших періодів війни, коли, після перемог українців на Півночі, росіяни перекинули всю свою вогневу міць на Донбас; коли знищувалися килимовими артилерійськими обстрілами цілі міста; коли росіяни буквально йшли по випаленій землі, щоденно просуваючись на 500-1000 м штучно створеної пустелі. Саме в цей час йшло постачання артилерії стандарту НАТО та Хаймарсів. Не повільно, ні, просто в звичному для розвинутих країн Заходу, темпі, який враховував і навчання, і складну логістику, але не враховував картини боїв на Сході.
2. Рішення щодо постачання БМП фактично було затверджене в грудні, танків - у січні. Величезні пароплави йшли Атлантикою, між кабінетами військових країн НАТО почалося активне узгодження деталей, знову ж таки, у звичному режимі. Українські військові навчаються з випередженням будь-яких графіків, але це не завжди пришвидшує результат. Виявилося, що багато бронетехніки в Європі перебуває не у бойовому стані, система ремонту не забезпечує швидкий сервіс, запаси снарядів не корелюються з ситуацією, яка складається на полі бою. Європа просто не розраховувала брати участь у війні, і тим більше - організовувати воєнні поставки в авральному порядку. Сьогодні, як і на початку літа, потреби українських військових не можуть бути одномоментно закриті союзниками, і тому замість використання сучасної техніки для розмінування та наступу на Запоріжжі, ЗСУ вимушено, з власними втратами, щоденно перетирає тисячу загарбників, які дістаються наших позицій під Сватовим, Куп‘янськом, Кремінною, Бахмутом, Вугледаром, майже не бере участі в артилерійських дуелях протягом всієї зими, не зачищає дистанційно місця скупчення ворога на Херсонщині та майже не чіпає ворога в Донецькій агломерації, залишили поки що в спокої ворога в Українському Криму.
3. Днями з‘явилися обережні повідомлення про вибухи в глибокому тилу противника,- Маріуполі, Харцизьську, Ровеньках. Поки що не зрозуміло, які використано засоби ураження ворога, але даних про постачання GLSDB та ATACMC поки зо немає. Можливо, це перевіряли українську зброю. Можливо, не всі дані про постачання ракет були опубліковані вчасно. Можливо, активна позиція британського прем‘єра стала початком нового етапу військових поставок - ракет збільшеного в порівнянні з сьогоднішніми 70 км, радіусу дії. Саме це може повністю змінити ситуацію на фронті, не залишивши жодного клаптика окупованої території України без можливості створити там окупанту «веселе життя». Збільшення світлового дня, кількості сонячних годин, потепління в умовах відсутності великих опадів може зробити вікно можливостей для наступу вже в березні.
4. Останні пів року російські літаки та гелікоптери майже не наважуються долітатати до лінії зіткнення, а в тих випадках, коли це відбувається, часто стають здобиччю мисливців за авіацією. Росіяни все активніше використовують, крім іранських дронів-камікадзе, ще й дрони для розвідки та багаторазові бомбардувальні безпілотники. Це той компонент озброєння, в якому досі ЗСУ не мають переваги, як і в бронетехніці та артилерії. Саме в цьому компоненті ми повинні отримати перевагу завдяки активізації не тільки волонтерських постачань, а й виробництва українськими підприємцями, і поставки з нового пакету підтримки США одразу кількох типів безпілотників , - багаторазовий важковаговик Jump 20, камікадзе серйозного рівня Altius 600, загадковий Cyberlux. Досі заборонено постачання «сірих орлів» які літають високо та далеко, але, впевнений, що це питання часу. Разом з безпілотниками планують надання різного типу радарів, які можуть знайти і допомогти знищити дрони. Ті, що є на озброєнні росіян, переважно зроблені з китайських комплектуючих.
Війна дронів тільки починається, але, здається, саме це допоможе зачистити небо над лінією зіткнення. Можливо, вже скоро наші військові будуть бачити зірочки на плечах російських військових на вулицях Донецька при будь-якій погоді, та робити дірочки в їхньому одязі найбільш ефективними засобами ураження.
5. Щоденно ми отримуємо нові і нові порції «м‘якої дезінформації»: то експерти кажуть про початок нового, більшого та міцнішого російського наступу, то американське ЗМІ публікує «злив» про можливу участь Китаю в постачанні зброї, то хтось бачить табори з тисячами мобіків північніше наших кордонів, які можуть піти на Київ вже з 1 березня. Зрозумійте, всі козирі з рукава Чахлика вже розіграні, тепер почалося віртуозне володіння крапленими картами, - те, що росіяни вміють краще за всіх. Немає ніякої зброї «возмездия», немає можливості витягнути зі складів зберігання тисяч танків та БТР в притомному стані, кожен десяток чергових старих залізяк дістається фронту все повільніше і час ешелонів з Сибіру до Донецька та Мелітополя минув. Снаряди, які ще летять на захисників Бахмута та Вугледару, дедалі частіше мають маркування 2023 роком, а гарматні стволи в більшості підрозділів зношені до нуля. Рівень офіцерського складу в підрозділах ворога сильно поступається тим, хто заходив в нашу країну рік тому, а мотивація вже єдина - заховатися та вижити.
6. У чому правий Захід, влаштовуючи за рахунок життів українців повне знищення силами ЗСУ військового потенціалу РФ, що через кілька місяців єдиним, чим зможе похизуватися російська військова машина, - це ракети-носії ядерної зброї та каміння, яким беззбройні вагнерівці будуть закидувати наші окопи.
