"437 день повномасштабного вторгнення. Факти та коментарі" - Олександр Красовицький

"437 день повномасштабного вторгнення. Факти та коментарі" - Олександр Красовицький

1. Останні дні перед 9 травня повітря над Москвою стало настільки густим, що у ньому грузнуть не тільки безпілотники, а й новини. Але доти, пока є війна, і поки будуть загрози нових нападів з боку недодержави, нам потрібно, на жаль, знати не тільки новини звідти, а й аналізувати факти, події та їхні наслідки. Давайте подивимося на них уважніше. У центрі уваги - ні, не Чахлик, а його найбільш активний послідовник, Пригожин.

2. Спочатку новиною дня стає чергове звільнення в структурі ЗС РФ - під ніж йде маріупольський м'ясник (кацап на середньовічній татарській) Мізинцев. І тут же звільнений знаходить нову роботу - заступником у "Вагнері". Я не впевнений, що це було справжнє звільнення, а не перехід на нове місце служби, який мав поєднати два обличчя російської армії - офіційне та напівприховане, справжнє. Варто розуміти, що в перші дні вторгнення "вагнерівці" спокійно собі сиділи в Сирії та Центральній Африці, "друга армія світу" на офіційному рівні навіть не визнавала їхнє існування. Потім, коли стало зрозуміло, що ця "друга армія" не в змозі виконати наказ Верховного Чахлика, терміново були викликані "супервояки", які мали підставити плече Шойгу з Герасимовим. Ними затикали дірки на найбільш проблемних напрямках, а потім поставили конкретне завдання: "Взяття Бахмута".

3. Не буду рахувати загиблих покидьків, але, коли на зміну найманцям прийшли російські "добровольці" з в'язниць, це не була аж така проблема для РФ. Утилізацію біомаси запланували в РФ для покращення криміногенної ситуації в суспільстві, і питання було тільки в швидкості цієї утилізації. І командири "Вагнера", ті, що на цей момент вижили, непогано заробили на цій операції, бо картки, на які нараховувалася зарплатня приречених, були в руках їхніх командирів, і кожний непохований в'язень, який не потрапив у траурну звітність - додаткові гроші. У певний момент вже стало складно приховувати кількість трупів при наступі, і почалися виступи на камеру - то їм не надають місць на кладовищах, то зброї, то снарядів, а головне - зеки не є безлімітним ресурсом. В той же час, власник цього ПВК став всесвітньо відомою людиною з впливом не тільки в Центральній Африці, а і на території РФ. Він почав відтісняти з Олімпу тих, хто йому заважав - губернатора північної столиці, міністра оборони, начальника ГШ. Навіть у напівзнищеному стані приватна армія може системно впливати на перерозподіл влади та грошових потоків в самій РФ. Доти, пока це відбувалося у псевдодержавах Донбасу, влада заплющувала очі на його політичну та медійну активність, зараз же настав час "Ч" - відтягнення вояків "Вагнера" в глибокий тил.

4. Чи правдивим є спіч Пригожина про снарядний голод? Мабуть, так. Не всі бажання виконувалися, не всі снаряди були нормальної якості, не всі транспортні засоби доїжджають до передової цілими. Чи вистачало "вагнерівцям" снарядів для постійних атак? Так, майже вистачало. Просто якість цих вояк вже суттєво гірша, ніж тих, які приїхали з Африки. Пригожину потрібно щось говорити начальству і особисто Чахлику про так і не взятий Бахмут. Мабуть, наявність у розбитому вщент місті українських військових перед 9 травня порушує "честное пионерское" головвагнера перед Чахликом, і потрібно терміново знайти винних у тому, що гучних політичних заяв з трибуни Мавзолею він зробити не може. Чи правда вони відійдуть? Здається, так: передадуть естафету на деякий час "Ахмату", ще одній ПВК всередині російської силової системи.

5. Чи можуть саме кадирівці зайняти останні квартали Бахмуту, які захищають наші герої? Насамперед, це залежить від рішень українського командування. Чи в результаті контрнаступу саме кадирівців разом з ЗС РФ буде напівоточено в місті і вони накивають п'ятами? Думаю, тільки Залужний має відповідь. Українська нова техніка поступово наближається до Бахмута, а бойова здатність Ахмата мені не відома.

6. Як я вже казав, Чахлик сподівався, що у 2022 "Вагнер" відчутно і швидко змінить ситуацію на території Луганської та Донецької областей України, і йому не доведеться визнавати наявність найманців на фронті. Але час і медійна активність Пригожина змушують Чахлика визнавати дедалі більше фактів про стан справ у військових РФ. На сьогодні в уяві пересічних росіян Пригожин виглядає ледве не жертвою. Цікаво, як вони відреагують, коли ця «жертва» разом із командою оточить Кремль.

7. "Вагнер" володіє не тільки величезним людським та фінансовим ресурсом, він має великий медійний вплив. Ті самі "воєнкори", телеграмканали, письменники добре фінансуються ПВК. Серед них і Захар Прилєпін. Зрозуміло, що в жорсткому медійному та ресурсному протистоянні з МО, Прилєпін грав якусь відведену йому роль, і виконував її з ентузіазмом. Вочевидь, це і зробило його розмінною монетою у Великій грі за російський престол. Маю надію, що роль скоро підійде до фіналу і спуску завіси. Шлях був вибраний колись талановитим письменником свідомо.

8. Що далі? Дуже складний український наступ. Щоденні новини - не тільки про дрони над Москвою і Севастополем. Ми дізнаємося і про те, як знищуються склади ГММ та боєкомплекту, які російські частини тікають з нашої території, а які вважають за краще залишитися у полоні. Існування Пригожина - до останньої кулі. А ось його конкуренти в МО, можливо, змінять місця роботи на пенсійні крісла. І справа не в Пригожині. Мій вік дозволяє пам'ятати Матіаса Руста, який посадив на Червоній площі свій маленький літачок 28 травня 1987 року, а через два дні Міністр оборони СРСР був звільнений. Подивимося, що має долетіти 9 травня до Москви або Севастополя, і чи вплине це на чергове перекладання б...дей між ліжками в російській столиці.

9. Ми пам'ятаємо про стратегічне значення як Кримського моста, так і залізниці з Криму до Мелітополя для існування російських підрозділів на Півдні України. Ми маємо повне розуміння, що наші командири знають це краще нас. Ми очікуємо щоденні звільнення українських міст та сіл найближчим часом. Українці більше не чекають щоденних перемог. Ворог, як і ми, готується до нових ударів, і, на відміну від українців, які придбали квитки на Потяг Перемоги, збирає речі на потяг Мелітополь-Джанкой-Керч, або ладнає валізи у Донецьку та Севастополі.

Слава Україні!