Про нашу державу.
1. Хто побудував сучасну Україну? Ярослав Мудрий зі своєю бібліотекою та системою престолонаслідування? Ні. Богдан Хмельницький, який спробував відірвати Гетьманщину від шляхетської Речі Посполитої та притулити її до Московії? Теж ні. Павло Скоропадський? Значною мірою. Академія наук, система освіти, законодавство, бюджетні відносини. Ленін? Тоді вже радше Сталін. Індустріалізація, колективізація, що знищили традиційну систему відносин між українцями та державою на селі і в містах. Каганович, Хрущов, Шелест, Щербицький? Скоріше, колективне керівництво з Москви. Конституційний лад, соціальні зобов‘язання держави, трудові відносини. Кравчук, Лук‘яненко, Плющ, Чорновіл? Звісно. Незалежність, армія, нова дипломатія. Кучма? Тут зупинимося на довше.
2. Так, Леонід Кучма. 1996 рік - гривня. Разом із Віктором Ющенком, як Головою НБУ. Це була дуже вдала реформа. З різних боків, як з точки зору вибору моменту для старту, так і з точки зору зовнішнього вигляду, назви, захисту. 1996 рік - Конституція. Народжена вночі після довгої відсутності консенсусу, в нічному штурмі, під загрозою розпуску Парламенту, абсолютно нереалістична, яка стала однією з причин розладу в державі в наступні роки. Яка створила дуалізм між парламентською та президентською формами правління, замість закладеної парламентсько-президентської. Тим не менше - вона з‘явилася саме при Кучмі і, з незначними змінами, продовжує існувати. Шансів отримати нову майже немає. Приватизація на бандитський манер, створення олігархату - це теж Кучма. Всі сьогоднішні спроби делікатного відсторонення великого бізнесу від ЗМІ та влади є результатом того, що саме Леонід Кучма побудував для зміцнення особистої влади. Впевнений, він не думав залишати владу в 2004, але ж український народ та держави-партнери України (на той момент) як зі Сходу, так і з Заходу, вважали інакше. Знищення бандитизму, який виник в країні в кінці 80-х та на початку 90-х, це теж Кучма (та Кравченко). Величезні державні борги - переважно теж спадок Кучми. Використання бюджету для інтересів кланів - теж. Розкрадання армії, передача за копійки майбутньому агресору стратегічної зброї під недогарантії - теж. Але й створення середнього класу, який потім врятував Україну - теж наслідк реформ Кучми. Українська мова в школах та діловодстві замість другої державної, яку він обіцяв на виборах - і це Кучма. Нове будівництво в містах - Кучма. Жорстка відповідь Росії на Тузлу - це теж справжній Кучма (на фото). Фальсифікації на виборах - Кучма. Зараз, коли він тихо відзначив свої 85 років, ми майже його не згадуємо, але саме він поєднав те що не можна було поєднувати - ринкову економіку з радянською системою державотворення. Не змінивши базис, змінив надбудову, якщо казати мовою, яку ми вчили в університетах.
3. Кожен наступний Президент говорив із західними партнерами про реформи, отримував гроші, намагався змінити Конституцію. Вона не давала керувати державою, переконати сусіда з півночі не ставити суверенітет у залежність від надання газу. Олігархічні еліти грабували залишки того, що ще залишалося, з дедалі більшим цинізмом; українці виходили на майдани та захищали незалежність, але система Сталіна-Кучми існує і досі. Спроби Заходу налаштувати українську систему для боротьби з корупцією весь час наштовхувалися на небажання нашої влади втрачати вплив на правоохоронців - НАБУ, САП, БЕБ, ДБР, СБУ, нова Поліція. Кількість цих органів поки що не дала відповідної якості в боротьбі з топ-корупцією. Тільки останнім часом ми побачили зрушення: депутати та воєнкоми втратили, здається, надійний дах, який захищає незаконні статки. Чи є це системними зрушеннями - поки що немає впевненості.
4. Головне, не тільки в бажанні чи небажанні перших осіб держави щось змінювати. Головне, що більшість українців, вихованих цією пострадянською системою, не готові жити інакше.
Піратство в інтернеті, спроби «домовитися» на дорогах, після затримання через пияцтво за кермом, а далі - гроші воєнкому та податківцю. Це ж ми, а не хтось інший, готові жити в звичній системі координат.
Ті ж самі українці частіше за все сприймають чесну систему в Європі, але, після повернення додому, повертаються до практики хабарів.
5. Можливо, саме жорстка ситуація в країні через війну може змусити владу в цьому питанні стати владою. Не шукаючи преференцій для себе, депутати та прокурори могли би згори очолити боротьбу за чесну країну, як це було двадцять років тому в Грузії Михайла Саакашвілі. Чи є у нас такий шанс?
