Партії, які виступають за незалежність Каталонії, зберегли більшість у регіональному парламенті після оголошених Мадридом дострокових виборів. Але в цьому розподілі є істотні зміни – тріумфують радикали. Головною партією в таборі прихильників незалежності стали ліві республіканці, лідерів яких Мадрид утримує в ув’язненні. А головною партією в таборі меншості стали «Громадяни», популісти, які вимагали від іспанського прем’єра Рахоя рішучих дій.
До речі, Народна партія самого Рахоя зникає з політичної сцени Каталонії: в новому парламенті у неї не буде і 4 мандатів. Для консерваторів це початок кінця, це те, про що попереджували Рахоя та його соратників: вибори стануть не закінченням, а початком кризи, бо легалізують кількість прихильників незалежності – вже після так званого референдуму. І ця кількість є переконливою.
Однак, на відміну від багатьох спостерігачів, які будуть сьогодні говорити про глухий кут, я набагато більш оптимістичний. Каталонці висловились. Це побачила Іспанія. Це побачила Європа. Це побачив світ. Ігнорувати це – дійсно глухий кут: кількість прихильників незалежної Каталонії не буде зменшуватися, а їхні настрої – тільки радикалізуватися.
Але можна піти шляхом діалогу, змін у законодавстві, проведення чесного легального референдуму і поваги до його результатів. Каталонці не мають стати ворогами іспанців, іспанці мають відчувати себе навіть у незалежній Каталонії як у себе вдома. І Євросоюз має не відхрещуватися від каталонської кризи, а знайти інструменти для її врегулювання.
Віталій Портников
